Доктор Джейсон МакК’ю, старший партнер McCue Jury & Partners LLP, голова міжнародної кампанії Payback4Ukraine закликає міжнародну спільноту замислитися про варіанти захисту світу від нових воєн та збройних конфліктів. Окрім того, він пропонує власний «ядерний» засіб стримувального правосуддя, який полягає у створенні Міжнародного трибуналу з питань миру і репарацій.
Чому світ опинився у глухому куті на тлі російсько-української війни
Джейсон МакК’ю звертає увагу на те, що ситуація в Україні не має життєздатних рішень, насамперед тому, що гегемонія міжнародної спільноти та її апарат не мають такої мети та не відповідають їй.
На переконання правозахисника, сучасний світ дуже схожий на стародавній Рим під час його екзистенційної кризи в першому столітті до нашої ери.
Дивіться ексклюзивне інтерв’ю Online.UA з Джейсоном МакК’ю:
Мрію про республіку вбила не громадянська війна, а рак, який розвинувся під час подій першого століття до нашої ери. Нехтування і маніпулювання її укладом, а також політизація її «цивілізації» та ідеалів задушили практичну роботу республіки. Вони започаткували повернення до самодержавства в 27 р. до нашої ери.
Саме тому Джейсон МакК’ю закликає завжди вчитися на історії, аніж повторювати її помилки.
Не можна також ігнорувати той факт, що право вето членів Римської трибуни для блокування законодавства максимально схоже на мовчання ООН, діяльність якої блокує вето постійних членів Ради Безпеки, а насамперед Росії.
Однак ніхто не поспішає розв’язувати цю проблему.
Україна заслуговує на чіткі рішення. Це надто зручно танцювати навколо основних проблем української війни, замість того, щоб їх розглядати: агресія автократії, вето в ООН, “лабети” ядерної держави та використання асиметричних економічних засобів ведення війни… Замість того, щоб гасити пожежу в Україні, міжнародна спільнота сподівається, що вона просто згасне через виснаження. Здається, це легше, ніж зіткнутися з суворою реальністю основних проблем.
Чому питання репарацій є ключовим у сфері міжнародного порядку
Як зазначає Джейсон МакК’ю, справедливість для України вимагає спеціального трибуналу та конфіскації російських активів, але заслуговує на способи досягнення цього результату поступливим способом.
Адвокат закликає створити чіткий інструмент, який буде призначений для конкретних цілей.
Оскільки у міжнародної спільноти мало вільних коштів для фінансування репарацій, вона схилилися до того, щоб конфіскувати російські активи, які перебувають під санкціями, саме для цих цілей.
Хоча моральність і справедливість такого кроку не підлягають сумніву, та її відповідність міжнародному праву та світовому порядку викликають питання. Попри те, що конфіскація ставить під сумнів саму методологію режиму санкцій, однак конфіскація, яка уникає питання суверенного імунітету, немає оцінки від компетентних судів щодо відповідальності та збитків, а конфіскація, яка порушує міжнародне право та створює ризик створення прецеденту, може відкрити шлях до дзеркальних конфіскацій у майбутньому.
Саме тому світові лідери повинні знайти інше рішення, яке не просто вирішить питання репарацій для України, а й захистить міжнародну спільноту від нових воєн.
Світу потрібен «ядерний» засіб стримування правосуддя: як його створити
На переконання Джейсона МакК’ю, саме верховенство права є «ядерним» засобом стримування актів агресії.
Що важливо розуміти, що Міжнародний кримінальний суд і Міжнародний суд у Гаазі можуть ухвалювати рішення щодо агресії, але вони не запобігають і не стримують її.
Тут цим «ядерним» фактором стримування будуть гроші або, скоріше, конкретні репарації: детальна оцінка фактичних збитків, які можна буде відшкодувати після ухвалення рішення (Міжнародного суду в Гаазі, Міжнародного кримінального суду чи навіть запропонованого трибуналу щодо злочину агресії), яке встановлює акт агресії.
Новий трибунал повинен мати особливу юрисдикцію та механізм юридичного стримування, який є таким же вибухово страшним, як ядерна бомба. Простіше кажучи, агресори відшкодують своїм жертвам значні збитки, завдані їхніми актами агресії. Це економічне рішення, а не політичне. Відшкодуванням буде фактичний збиток, а не значно менші цінності в рамках домовленого мирного процесу чи комісії з репарацій.
На цьому тлі Джейсон МакК’ю закликає створити Міжнародний трибунал з питань миру та репарацій (МТМР) із повноваженнями конфіскувати активи агресора та передавати їх жертвам.
За його словами, цей фактор стримувального правосуддя можна сформулювати так: будь-яка відповідальність за акт агресії через державні кордони потягне за собою відшкодування.
Держави, які підписали такий пакт змушені будуть виконати судові рішення, визначені трибуналом, щоби виплатити компенсації державам-членам жертв.
Члени фактично відмовляться від суверенного імунітету щодо своїх активів за кордоном, коли вони вчиняють акт агресії. Якби цей трибунал також мав право для автоматичного (не було би вето типу ООН) застосування санкцій до держав-учасниць пакту, заморожуючи активи будь-якої держави-агресора, то агресори знали, що така діяльність майже напевно призведе до їх економічного краху.
Концепцію МТМР слід розглядати як договір про справедливість, подібний до пакту НАТО, оскільки членство може бути різноманітним.
Воно може починатися з базових умов і підлаштовуватися до будь-якої держави, яка погоджується дотримуватися його правил. Усі учасники захищають інших учасників, і всі учасники виграють від «ядерного» стримувального правосуддя.
Якщо член або не-член здійснює акт агресії проти держави-члена такого пакту, тоді члени Пакту конфіскують активи держави-порушника на користь члена-жертви. Якщо ви агресивно поводитеся з членом банди, то очікуйте вибухового впливу правосуддя. Якщо ви не в “банді”, ви не отримаєте ні її вибухонебезпечну здатність, ні її «ядерний» засіб стримувальної справедливості. Ті, хто не приєднається, не отримають таких переваг, аж доки вони цього не зроблять.
Джейсон МакК’ю звертає увагу на те, що запропонований ним «ядерний» засіб стримувального правосуддя можна створити швидко, ефективно та дуже просто.
МТМР потребує лише однієї зали суду та невеликого постійного технічного та адміністративного персоналу.
Для створення постійного трибуналу з питань миру та репарацій не потрібно більше часу та грошей, аніж для одноразового спеціального трибуналу чи комісії з репарацій для України. Ми повинні втілити останнє, то чому не зробити найпершого? Ми повинні не допустити майбутніх війн.
