Верховна Рада ратифікувала Римський статут Міжнародного кримінального суду. За відповідний законопроект проголосували 281 народний депутат.
Головні тези:
- Римський статут встановлює коло діяльності, юрисдикцію та структуру суду, а також передбачає кримінально-правове переслідування за найтяжчі міжнародні злочини, включаючи воєнні злочини та злочини проти людяності.
- Російські дії в Україні кваліфікуються як агресія та міжнародний збройний конфлікт, що ставлять під загрозу військовиків. Приведення законодавства України у відповідність до Римського статуту надзвичайно важливе в умовах війни.
- Україна має зобов'язання щодо ратифікації Римського статуту згідно з угодою про асоціацію з Європейським Союзом, а також як одна з вимог для вступу до ЄС.
В Україні ратифікували Римський статут
Як повідомив нардеп Ярослав Железняк, народним депутатам перед голосуванням передали листи підтримки від Генштабу та керівника ГУР МО Кирила Буданова.
Що відомо про Римський статут
Римський статут Міжнародного Кримінального Суду — це міжнародний договір, ухвалений на дипломатичній конференції в Римі 17 липня 1998 року. Він набрав чинності з 1 липня 2002 року. Станом на вересень 2019 року Римський статут підписали всього 155 держав (Україна зробила це 20 січня 2000 року), але ратифікували 122 держави (Україна не ратифікувала). Статут встановлює коло діяльності, юрисдикцію і структуру суду.
Президент України Володимир Зеленський 15 серпня вніс до Верховної Ради законопроєкт про ратифікацію Римського статуту Міжнародного Кримінального Суду.
У пояснювальній записці вказано, що мета законопроєкту — привести положення Кримінального кодексу України у відповідність до норм Римського статуту Міжнародного кримінального суду.
Також він має на меті забезпечення кримінально-правового переслідування за найтяжчі міжнародні злочини. Йдеться, зокрема, про злочин геноциду, злочин агресії, злочини проти людяності та воєнні злочини.
В обґрунтуванні зазначено, що дії Росії в Україні кваліфікуються як агресія та міжнародний збройний конфлікт. Відтак, у цьому випадку діють норми міжнародного гуманітарного права, а його порушення є воєнними злочинами. Водночас росіяни вчиняють злочини проти людяності. Втім, Кримінальний Кодекс України не передбачає кримінальної відповідальності за злочини проти людяності та за воєнні злочини.
Нагадаємо, що для цілей Римського статуту «воєнні злочини» у статті 8 означають, серед іншого, грубі порушення Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, зокрема, катування або нелюдське поводження, широкомасштабне знищення і привласнення майна, що не викликане військовою необхідність і вчинене незаконно та безглуздо, взяття заручників, умисне позбавлення військовополоненого або іншої особи, що перебуває під захистом, права на справедливий і звичайний суд тощо. Також воєнними злочинами вважаються інші серйозні порушення законів і звичайїв, що застосовуються у міжнародних збройних конфліктах у встановлених рамках міжнародного права і так далі (перелік досить широкий).
Ці прогалини зумовлені тим, що від моменту прийняття Кримінального кодексу його положення системно не узгоджувались із сучасним міжнародним правом. (...) В умовах міжнародного збройного конфлікту з Російською Федерацією приведення положень законодавства України про кримінальну відповідальність у відповідність до вимог міжнародного кримінального права (у вигляді Римського статуту) є надзвичайно важливим питанням, що потребує вирішення.
Також Україна має зобов’язання щодо ратифікації Римського статуту в Угоді про асоціацію з Європейським Союзом (про це йдеться в статті 8). Крім того, це одна з вимог вступу України до ЄС.
