Вчені запропонували нову теорію походження супутників Марса
Категорія
Технології
Дата публікації

Вчені запропонували нову теорію походження супутників Марса

планети

У той час як інші супутники Сонячної системи мають круглу форму, супутники Марса Фобос і Деймос більше схожі на астероїди. Через таку форму, а також їхній незвичний склад вчені досі ламають голову над їхнім походженням. Вчені з Токійського технологічного інституту, Японія, запропонували нову теорію.

Вчені запропонували нову теорію походження супутників Марса

Існує дві основні теорії, які намагаються пояснити походження супутників Марса:

  • вони з'явилися внаслідок того, що гравітація Червоної планети притягнула до себе астероїди;

  • вони є уламками, які з'явилися після зіткнення з Марсом великого об'єкта в далекому минулому.

Місяць утворився внаслідок зіткнення, водночас деякі інші супутники Сонячної системи є захопленими астероїдами. Тому обидві теорії мають підстави бути правдивими.

Вчені запропонували нову теорію походження супутників Марса

У Фобоса і Деймоса багато спільного з вуглецевими астероїдами C-типу. Це найчисленніший тип астероїдів у Сонячній системі. Склад супутників і альбедо підтверджують теорію захопленого астероїда. Але їхні орбіти кругові, а захоплений об'єкт повинен мати більш ексцентричну орбіту. Супутники менш щільні, ніж силікатні породи, тобто найпоширеніший матеріал у корі Марса. Цей факт суперечить теорії ударної події, адже в складі Фобоса і Деймоса має бути більше силікатних порід.

Якби кам'янистий об'єкт врізався в Марс, то навколо планети утворився б масивний диск з уламків. Попередні дослідження показали, що супутники могли виникнути внаслідок такого удару. Але диск, що утворився внаслідок удару, був би набагато масивнішим, ніж Фобос і Деймос разом узяті. Моделювання показало, що на орбіті Фобоса повинен був утворитися третій, набагато масивніший супутник, який впав би назад на Марс. Але немає переконливих доказів цього.

В інших дослідженнях використовувалися базальтові ударні об'єкти. Але вони показали, що температура в диску з уламків була настільки високою, що розплавила б матеріал диска і зруйнувала б стародавні хондритові матеріали. Оскільки пара супутників, судячи з усього, містить ці матеріали, ймовірність існування базальтового ударного об'єкта виключена.

Автори нового дослідження припускають, що супутники Марса з'явилися внаслідок удару по планеті крижаного об'єкта і для цього є три причини.

  • Додаткової маси диска, створеної кам'янистим ударним об'єктом, не було б. Натомість більша частина маси випарувалася б під час удару і залишила систему, а не збереглася б у диску і не була б поглинута супутниками. Не було б великого третього супутника, і не було б необхідності пояснювати, як він упав назад на Марс.

  • Друга причина стосується складу супутників. Якби під час зіткнення було багато водяного льоду, температура в диску з уламків була б нижчою. Це дозволило б зберегти вуглецеві матеріали на Фобосі та Деймосі. Це також може допомогти пояснити їхню щільність і можливу пористість. Крижаний об'єкт також міг доставити воду на Марс, і зараз відомо, що планета мільярди років тому була вологим світом.

  • Третя причина стосується орбіти Деймоса. Вона не синхронізована з Марсом, і це може пояснити крижаний удар. Якби в диску було більше водяного льоду, відбулася б взаємодія між пилом і парою диска, яка розширила б диск, дозволивши Деймосу зайняти свою орбіту.

Учені змоделювали гігантські удари з різною кількістю водяного льоду і спостерігали, як навколо Марса формуються диски, а в дисках формуються супутники. Автори дослідження кажуть, що крижаний ударний об'єкт із мантією, що складається з водяного льоду на 70-90%, може пояснити появу двох супутників.

Але це може бути нереально. У нинішній Сонячній системі об'єкт із таким вмістом водяного льоду не зовсім реалістичний, оскільки об'єкт із найвищим вмістом води в нашій нинішній Сонячній системі, Ганімед, складається лише приблизно на 50% із води. Але мільярди років тому реальність могла бути іншою.

Зразки астероїда Рюгу дають змогу припустити, що його батьківське тіло могло на 90% складатися з води. Тобто на ранніх етапах існування Сонячної системи міг існувати ударний об'єкт із 70% водяного льоду.

Залишаючись на онлайні ви даєте згоду на використання файлів cookies, які допомагають нам зробити ваше перебування тут ще зручнішим

Based on your browser and language settings, you might prefer the English version of our website. Would you like to switch?