На тлі продовження розв'язаної Росією злочинної війни проти України країни ЄС мають провести стрімке переозброєння, однак на заваді стають бюрократія, брак коштів та інші проблеми, які можуть призвести до провалу стратегічних планів.
Головні тези:
- Країни ЄС стикаються з проблемами у стрімкому переозброєнні та переведенні економіки на воєнні рейки в умовах російської агресії.
- Бюрократія, брак коштів та соціальні норми створюють перешкоди для підготовки до захисту від Росії та виробництва боєприпасів.
- Європейські оборонні компанії не отримують достатньо замовлень через відсутність інвестицій, що впливає на їхню конкурентоспроможність.
- Протистояння оборонних компаній у ЄС може призвести до зменшення коштів для власних виробників та підштовхнути уряди до співпраці з американськими постачальниками.
- Полягоджування між потребами оборонних галузей та вимогами громадян є основною проблемою у переведенні економіки на воєнний лад у країнах Європи.
Що відомо про проблеми країн ЄС із підготовкою до захисту від агресії Росії і переведенням економіки на "воєнні" рейки
За інформацією журналістів видання, протягом останніх місяців необхідність додаткової військової допомоги України і посилення обороноздатності країн ЄС стають все більш нагальними.
Зокрема, лідери країн ЄС побоюються, що перемога республіканця Дональда Трампа на президентських виборах у США може вплинути на прихильність Вашингтона з посилення обороноздатності України та країн ЄС.
Однак загалом зусилля, як і раніше, впираються в бюрократію, вузькі місця, насторожене ставлення громадськості до виробництва зброї та відмову банків давати гроші в борг, — йдеться у матеріалі видання.
Зазначається, що у минулому році Данія викупила завод з виробництва боєприпасів для відновлення виробництва артилерійських боєприпасів.
Після виходу на проектну потужність завод має випускати 120 тис артилерійських снарядів на рік переважно калібрів 155 мм і 120 мм.
Через політичні розбіжності процес пошуку компанії, яка займатиметься виробництвом боєприпасів, затягнувся майже на рік.
Наразі офіційний тендер досі не було оголошено.
Прогнозується, що на повну потужність данський завод вийде не раніше кінця 2026 року, тобто за три роки після того, як його купила держава.
Так, за кілька місяців після придбання заводу більшість у данському парламенті зажадала, щоб уряд відкрив процес для учасників торгів, а не зупинився на передбачуваному фавориті — норвезькій оборонній компанії Nammo.
Кілька данських консорціумів сформували заявки на участь у тендері, стверджуючи, що виробництво має залишитися в руках данців, щоб зміцнити оборонну промисловість країни.
В інших країнах континенту жителі прилеглих районів створюють перешкоди для реалізації проектів. Провідний європейський виробник танків, компанія KNDS, планувала розширити полігон у Мюнхені, але була змушена призупинити роботи через скарги місцевих мешканців, зокрема однієї людини, яка заявила, що роботи заважають йому медитувати. Інші жителі були стурбовані тим, що шум від полігону вплине на ціни на житло, — підкреслюється у матеріалі видання.
А у німецькому місті Тройсдорф компанії Diehl Defence насилу вдалося отримати дозвіл на розширення заводу в центрі міста, щоб збільшити виробництво детонаторів та інших деталей для системи протиракетної оборони Iris T.
Генеральний директор Diehl Гельмут Раух сказав, що отримання дозволу на будівництво або розширення оборонних об'єктів, яке повинно тривати кілька місяців, іноді займає до 18 місяців. Чиновники, за його словами, "не розуміють... що ми перебуваємо в критичній політичній ситуації в Європі".
Що відомо про проблему браку коштів в країнах ЄС
Представники європейських оборонних консорціумів жаліються, що іноземних інвесторів переважно відлякують європейські екологічні, соціальні та корпоративні норми управління.
Ще більш значною проблемою є відмова низки європейських банків щодо видачі кредитів оборонним підприємствам.
Оборонні компанії також кажуть, що за два роки війни в Україні вони все ще не отримують достатньо довгострокових замовлень, щоб планувати та інвестувати.
Бездіяльність породила порочне коло: Європейські оборонні компанії, які відчувають брак інвестицій, не справляються з поставками, що спонукає європейські уряди купувати замість них у американських постачальників. Це, своєю чергою, означає скорочення коштів для європейських виробників, які ризикують ще більше відстати в перегонах за новими військовими і технологічними досягненнями, — підкреслюють автори матеріалу.
