Українські військові кожного дня знищують сотні злочинців окупаційної армії РФ в районі Авдіївки на Донеччині, однак командування кидає у бій нові і нові підрозділи окупантів.
Що відомо про ситуацію в районі Авдіївки
Журналісти видання зазначають, що українські військові в районі Авдіївки дуже виснажені і невзмозі перебити всі ворожі сили.
Крок за кроком вони захоплюють наші позиції, - визнає заступник командира батальйону 47-ї механізованої бригади лейтенант Олександр Ширшин.
Його підрозділ тримає оборону на ділянці завдовжки кілометр.
У матеріалі зазначається, що командування окупаційної армії РФ готове не великі втрати заради просування вперед.
Протягом кількох тижні у штурмах в районі Авдіївки були задіяні десятки тисяч російських військових.
Спроба Росії оточити це місто стала найбільшою битвою у війні президента РФ Володимира Путіна за підпорядкування України цієї осені.
У разі захоплення Авдіївки злочинна російська армія зможе просуватись далі територією Донецької області.
Командування ЗСУ планувало протягом літніх місяців контрнаступу повернути майже 20% окупованих Росією територій.
Українські військові завдавали ударів по живій силі та військовій техніці армії РФ, а також по стратегічних об’єктах ворожої логістики, однак під час контрнаступу втратили кілька бригад та більшість отриманих від західних партнерів боєприпасів, однак так і не досягли бажаних результатів.
Ще до того, як контрнаступ ЗСУ досяг апогею, злочинна армія РФ зібрала нові сили для власного наступу на сході України.
Протистояння в районі Авдіївки, на думку авторів матеріалу, може ознаменувати для України початок багатомісячної оборони, адже не визначеність із поставками військової допомоги, зокрема, боєприпасів від партнерів, обмежує можливості українських військових.
І у Кремлі відчувають цю слабкість.
Першу хвилю атак в районі Авдіївки протягом жовтня злочинна армія РФ провалила.
Колони танків і БТРів стали жертвами мін, безпілотників і артилерії. Росіяни змінили тактику, направивши вперед хвилі піхоти невеликими групами.
Обидві армії насилу маневрують на відкритій, замінованій місцевості під небом, що гуде від безпілотників.
Чому армія РФ зазнає таких значних втрат в районі Авдіївки
Різниця полягає в наступному: Росія, населення якої майже в чотири рази перевищує населення України, може дозволити собі втрачати тисячі солдатів заради незначних успіхів.
В результаті величезних втрат, які несе Росія в ході майже дворічної війни, її сухопутні війська спираються на стару техніку і погано навчених призовників, обмежуючи свій наступальний потенціал поки лише штурмами невеликих міст.
Росія втратила десятки тисяч людей у 10-місячній битві за Бахмут, яка стала її останньою помітною перемогою.
Однак Україні дуже важко відновлювати власні втрати після літнього контрнаступу і втрат в результаті оборони Бахмута.
Число українських втрат тримається в найсуворішому секреті, але свіжі могили і переповнені госпіталі по всій країні свідчать про важкі втрати.
За словами військового аналітика, генерал-лейтенанта у відставці Ігоря Романенка, чисельність українських фронтових підрозділів мають брак приблизно 20-40%.
Через брак піхоти ті, хто залишився, втомилися. Можливості для відпочинку та ротації практично відсутні, - зазначає Романенко.
Росіяни із 2014 року намагаються захопити Авдіївку, однак дуже добре укріплене місто допомагає українським військовим чинити запеклий опір.
В Авдіївці, де колись проживало понад 30 тис осіб, залишилося всього близько 1 тис 400 жителів.
Російські війська оточили Авдіївку з трьох сторін і зайняли єдину височину - широкий терикон на північному сході, використовуючи його для стримування української бронетехніки протитанковими ракетами.
Хвилі російської піхоти намагаються штурмувати Авдіївський коксохімічний завод і увійшли на південно-східну околицю міста.
За планом російських військ, біля Авдіївки вони повинні просунутися на північ і південь, а потім відрізати місто від шляхів постачання.
Шлях життя Авдіївки скоротився до менш ніж 4-кілометрового відрізку між щелепами російського наступу.
За словами українських військовослужбовців, атакуюча російська піхота в основному погано навчена, часто збивається в купу і стає легкою мішенню.
Вони наступають як зомбі. Деякі з них світять фарами - щасливий момент для будь-якого кулеметника, - розповідає руючий 25-мм автоматичною гарматою на американській бойовій машині Bradley у складі 47-ї бригади, рядовий Богдан Лисенко.
На знімках з безпілотників видно поля, усіяні тілами російських піхотинців, уражених артилерією, в тому числі касетними боєприпасами, поставленими США. Але росіяни продовжують наступ.
Вони не дурні. Це стратегія. Вони шукають слабкі місця, а потім йдуть туди. У нас не вистачає боєприпасів, а у них достатньо людей, - пояснює омандир "Бредлі" капрал Михайло Коцюрба.
Деякі росіяни здаються, замість того щоб продовжувати майже самогубні атаки. Вони часто говорять, що випадково зайшли на українські позиції.
У Росії добровільна здача в полон вважається злочином.
Наші командири, попри обставини, отримують накази займати позиції, які неможливо утримати. Тому у нас такі втрати серед рядових бійців. До нас ставляться як до відпрацьованого матеріалу, - розповів піхотинець 114-ї гвардійської мотострілецької бригади РФ Андрій Бедняєв.
Бедняєв розповів, що потрапив у полон, коли був дезорієнтований після того, як вибухнув безпілотник та обрушив на нього цегляну стіну.
На північ від Авдіївки росіяни подолали залізничне полотно, за яке йде запекла боротьба, і тепер для просування вперед їм необхідно захопити села Степове та Бердичі.
Солдати б'ються і вмирають, щоб утримати під контролем посадки, що перетинають занедбані поля, які вкриті воронками.
