Астрофізики виявили тунель між Сонячною системою та іншими зірками

Марія Власова

Джерело: earth.com

За результатами останніх досліджень науковців з'ясувалось, що існує незвичайний тунель, що з'єднує нашу Сонячну систему із іншими зірками у космосі.

Головні тези:

Астрофізики виявили тунель, який з'єднує Сонячну систему з далекими зірками у космосі.
Канал гарячої плазми із низькою густиною простягається від нашої Сонячної системи до віддалених сузір'їв.
Дослідження підтверджують існування міжзоряного тунелю, який викликає зацікавленість астрофізиків.
Цей тунель може бути лише частиною складної мережі каналів у космосі, які формуються внаслідок дій зірок та інших космічних об'єктів.
Дослідження середовища навколо Сонячної системи вказують на те, що воно є набагато складнішим, ніж простий вакуум, і може відкривати нові перспективи для розуміння галактичного простору.

Що відомо про загадковий тунель між Сонячною системою та далекими зірками у космосі

За результатами останніх досліджень та років картографування, було виявлено канал гарячої плазми із низькою густиною, який простягається від Сонячної системи і до далеких сузір'їв.

Нещодавно астрофізики з Інституту Макса Планка підтвердили цей факт.

Поряд із Сонячною системою виявили загадковий міжзоряний тунель — Галактика

Вже давно науковці встановили, що Сонячна система розміщується в області простору, що отримала назву Локальної гарячої бульбашки.

Астрофізики припускають, що ця область утворилась внаслідок потужних зоряних вибухів наднових.

Для дослідження механізму утворення Локальної горячої бульбашки вчені використали рентгенівську обсерваторію eRosita, фіксуючи м'яке рентгенівське випромінювання.

Астрономи розділили небо на тисячі контейнерів, вловлюючи сигнали теплого газу, пилових порожнин і міжзоряних структур.

Це дозволило відокремити слабке світіння навколишньої плазми.

Як формується простір навколо нашої Сонячної системи

Особливу увагу привертає виявлення каналу, або "тунелю", який, схоже, тягнеться до сузір'я Центавра. Ця особливість, схоже, пробивається крізь гарячу речовину, з'єднуючи нашу околицю з далекими зоряними системами. Ще один такий шлях, схоже, веде до околиць Великої Ведмедиці. Дані вказують на те, що це може бути лише частина більшої розгалуженої мережі каналів, які пролягають між зореутворюючими регіонами та кишенями розжареного газу, — зазначається у матеріалі.

У зв’язку з цим кожен маршрут може бути міжзоряним бездоріжжям, прокладеним динамічними процесами та під впливом давніх дій зірок, які вибухнули.

Взаємодія пилу, плазми, радіації та магнітних полів призводить до утворення середовища, яке є набагато складнішим, ніж простий вакуум.

За результатами нещодавніх досліджень астрофізики з Інституту Макса Планка переконались, що середній тепловий тиск у цій бульбашці є нижчим, ніж очікувалося, що говорить про те, що вона може бути відкритою в деяких напрямках.

Водночас впродовж останніх мільйонів років наша Сонячна система дрейфувала в локальній гарячій бульбашці. Приблизно в той же час відбувалося спалахування наднових зірок і це не випадково.

Ці давні вибухи, ймовірно, сформували умови, які ми спостерігаємо сьогодні. Той факт, що наше Сонце зараз знаходиться поблизу центру бульбашки, є просто випадковістю, але це відкриває цікаву перспективу. Це якби ми запізнилися на вечірку, щоб виявити затяжні наслідки драматичних подій, які відбулися задовго до того, як люди навіть не існували, — пояснюють автори матеріалу.