Українська експертка зі стратегічних комунікацій Вікторія Берещак розглянула ситуацію, яка склалася при зустрічі президентів США та України у Білому домі 28 лютого, з погляду маніпулятивних прийомів, використаних Дональдом Трампом.
Головні тези:
- Фреймування та підміна понять: Трамп змінював контекст розмови, перекручуючи реальність та створюючи перевагу для себе.
- Контроль контексту: Президент влаштовував шоу, контролюючи розвиток подій та не дозволяючи Зеленському взяти ініціативу.
- Підсилення контролю: Трамп коментував процес розмови, виступаючи як контрольер і майстерно маніпулюючи дискусією.
- Ухилення від конкретики: Президент США уникав чітких відповідей, розмиваючи суть запитань та залишаючи простір для власної гнучкості.
- Багатошарова маніпуляція: Відвертаючи увагу від суті питань та відводячи відповідальність, Трамп використовував складні маніпулятивні техніки.
Які маніпулятивні техніки використав Трамп у розмові з Зеленським
Так, експертка виділяє 6 ключових маніпулятивних технік у спілкуванні Трампа із Зеленським в Овальному кабінеті.
Вся ця «розмова» — унікальний приклад маніпулятивних комунікаційних тактик і брудної гри. Розгляньмо ключові.
Вікторія Берещак
Експертка зі стратегічних комунікацій
Фреймування та підміна понять
Це улюблений хід, другий за популярністю — апеляція до страху (на порозі 3 світової, граємо з вогнем) і сорому (чи будемо дякувати, агітаційні тури, прости Господи)
Але наведу один приклад: коли журналіст запитав про його надмірну близькість до Путіна, Трамп не заперечив прямо, а перевів питання в площину переговорів і необхідності «збереження миру». Він також змінив розмову з «прихильності до Путіна» на «я підтримую Америку», що дозволяє уникати незручної відповіді.
Ефект: Вибудовується фрейм «миротворця» замість потенційної проросійськості, а увага зміщується з критики Трампа на Байдена.
«Контроль контексту» — створення вигідного інформаційного поля
Трамп влаштовує це шоу за участі Венса на очах у преси, американської, в першу чергу, але не дає Зеленському контролювати ситуацію.
Приклад:
Трамп наприкінці каже: «Я думаю, що для американського народу добре бачити, що відбувається. Ось чому я дозволив цьому тривати так довго».
Трамп контролює тональність, бо він господар становища й сам вирішує, коли дискусію закінчити.
Перекручування реальності («Gaslighting»)
Оці всі «українці грають у карти з життями людей», «два тижні без Америки», оцінка втрат зі сторіс і так далі.
Ефект: Виникає враження, що Україна в безвихідному становищі і має приймати умови Трампа.
«Ілюзія альтернативи» — вибір без вибору
Трамп подає свою позицію як єдиний варіант, не залишаючи місця для дискусії.
Приклад:
«Ви або укладете угоду, або ми вийдемо» — ніяких інших варіантів.
«Ви не маєте карт на руках» — без коментарів.
«Мета-коментарі» — контроль над контролем
Трамп не просто говорить — він коментує сам процес розмови, керуючи її сприйняттям.
Приклад:
«Ви не в тій позиції, щоб вказувати нам, що ми будемо відчувати».
«Це буде чудово для телебачення» — прямо визнає, що маніпулює аудиторією, але робить це настільки зухвало, що це сприймається як чесність.
Ефект: це підсилює контроль над дискусією, бо він наче «пише сценарій у реальному часі».
«Гіпноз невизначеності» — ухилення від конкретики
Трамп і Венс постійно змінюють тему і розмивають чіткі формулювання. На конкретні запитання — вкидаються випадкові «що якби».
Приклад:
Журналіст питає: «Що ви робитимете, якщо Росія порушить угоду?» Трамп відповідає: «Що якщо щось? Що якщо бомба впаде вам на голову?»
Ефект: слухач губиться у логіці, і це дає Трампу гнучкість: він нічого конкретного не сказав, а отже, не буде відповідальним за свої слова.
На думку Вікторії Берещак, це була складна багатошарова маніпуляція.
Цю розмову можна за пластами ще розбирати і викопувати срань. В умовах такого пресингу змінювати контекст в середовищі опонента було складно. Тому Президент зробив все, що міг: довів субʼєктність України і змусив проявити на весь світ справжній інтерес нової адміністрації.
