У Львові 3 грудня на перехресті вул. Єфремова–Японська під час виконання службових обов’язків був смертельно поранений військовослужбовець Галицько-Франківського РТЦК та СП. Правоохоронці затримали ймовірного нападника. В Оперативному командуванні “Захід” звернулися до українців з важливою заявою.
Головні тези:
- Трагедія в Львові підкреслює ціну дезінформації та поглиблення кризи довіри до військових і представників Сил оборони.
- Суспільство поступово формує руйнівні переконання про загрозу з боку армії та ТЦК, замість підтримки та визнання їхньої ролі в забезпеченні безпеки країни.
- Довіра до правоохоронних органів та військових є важливою складовою функціонування системи безпеки та оборони країни.
Криза довіри та ціна дезінформації: у Львові вбили представника ТЦК
Під час проведення заходів з оповіщення населення щодо мобілізації та перевірки обліково-реєстраційних документів 30-річний мешканець Львова завдав військовослужбовцю ножове поранення. Після цього останній застосував газовий балончик у бік військовослужбовців та зник із місця події.
На Facebook-сторінці Оперативного командування "Захід" розповіли, що чоловік відмовився представитися та не пред’явив документів.
Поводився зухвало та провокативно, а також не реагував на законні вимоги правоохоронців. Дії групи були зафіксовані на відеореєстратори, здійснювалися у межах службових повноважень і в супроводі правоохоронців.
Поранений військовослужбовець Юрій Бондаренко був ветераном, який брав участь у бойових діях в АТО. У поліції додали, що йому було 37 років і він — львів’янин.
Військовослужбовця госпіталізували з критичним ушкодженням стегнової артерії. Попри реанімаційні заходи, військовослужбовець помер на ранок 4 грудня.
Ця трагедія демонструє глибшу тенденцію, яка поступово набуває небезпечних ознак: частина українців починає сприймати військових, як сторонню силу, що нібито загрожує їхньому повсякденному життю, а не як оборонців, які забезпечують можливість цього життя продовжуватися, — зазначили в ОК “Захід”.
На тлі тривалої війни, інформаційних атак, дезінформації та свідомо роздмуханих наративів про “зловживання мобілізацією”, “переслідування” чи “бусифікацію”, у певної частини суспільства формується потенційно руйнівне переконання, що армія і ТЦК та СП не є інструментами держави, а силами, з якими слід боротися і така позиція є продуктом не лише російської пропаганди, а й внутрішньої нормалізації агресії, зокрема в соціальних мережах та приватних розмовах.
Подія у Львові демонструє те, що хиба певної частини суспільства вже створює реальні смертельні наслідки для військовослужбовців, які виконують свої обов’язки в умовах воєнного стану.
Йдеться не про непорозуміння, не про “поганий діалог” і не про “конфлікт із ТЦК”, а про фактичний збройний опір представникам сил оборони, які діяли відповідно до закону.
Симптоми цієї кризи довіри — це:
жінки, що виштовхують військових, шкодять майно, стають між правопорушником та групою оповіщення;
матері із немовлятами на руках, які у пориві емоцій блокують законні дії представників ТЦК та СП;
далекі від змісту хейтерські ролики про діяльність ТЦК та СП, в яких беруть участь та які монтують підлітки.
Тут йдеться про атмосферу, у якій будь-яка взаємодія з військовим з ТЦК та СП стає приводом до істерики, а будь-яка особа, яка ухиляється від виконання обов’язку захисту держави, отримує психологічний захист від оточення, що ніби він жертва, а не порушник.
Втрата нашого побратима в тилу від рук громадянина України є винятковою подією, яка ставить суспільство перед необхідністю переосмислити власну відповідальність за те, що відбувається всередині країни. Юрій Бондаренко загинув не на лінії фронту, де кожна хвилина пов’язана з ризиком, а під час виконання завдання з оповіщення.
Суспільство повинно зрозуміти, що жодна система безпеки не може функціонувати, якщо її представників не визнають, не поважають і не підтримують люди, яких вони захищають.
За даними прокуратури, 30-річного чоловіка, якого підозрюють у нападі — затримали. А на місці події вилучили ніж, яким завдано поранення.
