Доброволець чеченського батальйону імені Шейха Мансура Абу Юнус, який служить у ЗСУ, в інтерв'ю Online.UA розповів про те, скільки громадян Туркменістану приєдналися до російської армії та їх мотивацію участі в війні проти України.
Головні тези:
- Туркменські добровольці воюють у російській армії проти України через громадянство та матеріальні мотиви.
- Шовіністське ставлення росіян до туркменів продовжує толеруватися у РФ.
- Доброволець Абу Юнус розповів про процес відбору нових членів батальйону ім. Шейха Мансура та свій власний воєнний досвід.
- Бойове випробування добровольця з Туркменістану під час війни з окупантами пройшло успішно та без втрат.
Громадяни Туркменістану воюють у російській армії проти України
Абу Юнус розкрив мотивацію своїх співвітчизників, які служать в армії РФ.
Досить багато воює. Насамперед російське громадянство (є мотивацією — ред.). Якби була віра, вони б не пішли вбивати когось, не маючи на це права. Релігія забороняє. Якщо немає віри, то що? Зацікавленість, лише у грошах та громадянстві. Більше нічого.
Я був у Росії в 1999-му році. Я в той час “чурка” був для них і зараз так само. Туркмени йдуть воювати, сподіваючись отримати громадянство та залишитися жити у РФ. Вони (росіяни — ред.) все одно завтра скажуть, що ти — “чурка”.
Абу Юнус
Снайпер добровольчого батальйону ім. Шейха Мансура
Щодо конфлікту мов, то доброволець Абу Юнус задоволений, що молоде покоління туркменів слабко знає російську мову.
Нинішнє покоління, російську мову мало знають. Це дуже тішить. Ось якщо взяти громадян моїх років, вони майже всі знають (російську — ред.). А якщо взяти молодь віком від 20 років, багато хто з них вже не знає. Ось мої діти, наприклад, лише одна донька знає, решта не знає.
Хоча, за словами Абу Юнуса, навіть ті туркмени, хто погано знає російську мову, “але все одно, хоч і не розуміють (мови — ред.), вони підтримують росіян”.
Не всі добровольці проходять відбір до нашого батальйону
Якщо приходять добровольці, наприклад, багато хто хоче, але ми не всіх беремо. Усі повинні бути перевірені. Ми відбираємо лише конкретних людей, які є знайомими військових з нашого батальйону і можемо їм довіряти. Потрапити до нас дуже складно.
Абу Юнус поділився подробицями того, як приходять до батальйону ім. Шейха Мансура нові добровольці.
Так, у нас немає жодного примусу. Це за власним бажанням. У мене є певне завдання, я його можу взяти, а можу від нього відмовитись. Ми все чудово розуміємо, є випадки, коли, навпаки, ображаються, що їх не взяли на завдання.
За словами добровольця, “ніхто ні до кого не каже — ти боягуз чи ні, ми всіх чудово розуміємо, що всі хочуть у бій”
На перше завдання мене не взяли, наприклад. Сказали, що я ще не маю достатньо досвіду. На друге завдання я наполягав мене взяти. Тоді мені вже дали кулемет. Було завдання в Броварах, там село, яке ми визволяли. Там засіли ці орки, окупанти. І тоді мені доручили прикривати побратимів.
Абу Юнус згадує, що бойове випробування пройшло без жодних втрат.
Три танки підбили (російські — ред.). Їх відігнали. Велика Димерка, ось це село було. Звільнили. Ось так пройшло моє перше завдання.
