Коли почалися активні бойові дії на території Гази, мешканка українського Харкова Олена Єльміна вирішила знову спробувати повернути на батьківщину свої рідних дітей, яких вона не бачила 11 років. Дипломати в Ізраїлі втілили мрію українки в реальність, хоча це було вкрай непросто.
Чому троє українських дітей опинилися у Газі й роками не могли повернутися додому
За словами Олени Єльміної, її двох синів та доньку вивіз туди рідний батько.
Законний чоловік українки наважився на цей крок ще 11 років тому й зробив це, умисно обманувши Олену.
Харків’янка навіть не підозрювала, що ситуація буде розвиватися подібним чином й без жодних питань відпустила дітей з їхнім батьком відвідати місця, де він народився та зростав.
Олена Єльміна розповідає, що з колишнім чоловіком-палестинцем вона познайомилася в Україні. Він навчався у Харкові і після навчання залишився тут працювати.
Як зазначає жінка, їхні стосунки швидко розвивалися, і здавалося, що все було ідеально.
У нас була хороша сім'я — спочатку з'явилися сини-погодки, потім улюблена донька... Потім усе досить різко змінилося — чоловік почав часто говорити про те, що хоче на батьківщину, що вирішив вирощувати дітей відповідно до своєї релігії і що час познайомити дітей з бабусею та дідусем. Пізніше він сказав, що його батько при смерті і хоче під кінець життя побачити онуків. У дітей якраз починалися канікули, і вони з легкої руки батька теж спалахнули ідеєю про подорож. Я не могла взяти тривалу відпустку і тому відпустила їх у поїздку з батьком, — згадує Олена Єльміна.
Після цього чоловік відмовився повертати дітей в Україну, а самій Олені запропонував роль другої жінки, оскільки вона не мусульманка.
Попри те, що українка не втрачала жодної можливості, щоб поговорити з Жамалем, Ахмедом та Самірою, за довгі 11 років вона жодного разу не змогла з ними зустрітися.
Долю родини різко змінив напад ХАМАС на Ізраїль.
Як вдалося повернути українських дітей на батьківщину
Олена Єльміна чудово усвідомлювала, що після початку бойових дій у Газі її діти опинилися у смертельній небезпеці, тому кинулася їх рятувати.
Батько Жамаля, Ахмеда та Саміри також погодився, що їм варто повернутися в Україну, однак в останній момент відмовився відпускати 16-річну доньку. Тому до мами на батьківщину повернулися лише 20-річний та 19-річний сини.
Попри це, жінка продовжує робити все можливе, щоб Саміра також вирвалася з Гази й нарешті побачила рідну маму.
Варто зазначити, що процес повернення дітей в Україну виявився доволі непростим, адже була серйозна проблема з логістикою.
Діти не мали зв'язку, потрібні були гроші — за візу в Єгипті, якісь збори з боку ПА, гроші на транспорт... Вони з початку війни жили фактично на пляжі (недалеко від Рафіаха), майже без грошей, навіть харчувалися однією гуманітаркою. Я почала бити на сполох, писати в різні інстанції, — розповідає українка.
За словами Олени Єльміної, коли вона звернулася до українського посольства в Ізраїлі, евакуацію фактично вже було завершено.
Жінці одразу пішли на зустріч, почалися складання нових списків, погодження.
Можу сказати, що українські дипломати зробили неможливе — їм вдалося евакуювати моїх синів, у яких навіть не було паспортів. Через забаганку батька вони вчасно не отримали документи, досягнувши повноліття. Але їх внесли до списків за свідоцтвами про народження... Завдяки людяності дипломатів все закінчилося добре, — наголошує Олена Єльміна.
