"Фортуна" з РДК пояснив, до чого готуватися Росії, чи живий Путін та чому армія РФ має тюремну культуру

Російський добровольчий корпус — військовий підрозділ з етнічних росіян, сформований у серпні 2022 року для боротьби з повномасштабним російським вторгненням в Україну.

З того часу бійці відзначилися низкою рейдів на Білгородську область, боями у складі батальйону ТрО «Азов» на запорізько-донецькому напрямку, захистом Авдіївки та були частиною військового гарнізону на острові Зміїний.

РДК ліквідували полковника ФСБ у Брянській області

Хочу з вами обговорити ситуацію у Брянській області, коли добровольцям вдалося ліквідувати полковника ФСБ. Як важко організовувати такі операції і скільки потрібно часу на їх підготовку?

Давайте так: деталі якісь відкривати, звичайно, зараз поки що можливості немає. Якщо ми говоримо про складність організації подібних операцій, час їх підготовки, то все дуже індивідуально.

Все залежить від якихось конкретних цілей, залежить від регіону, тобто скрізь по-різному.

Але в будь-якому випадку ми намагаємося досить скрупульозно підходити до кожної операції. І якщо потрібен час на підготовку, припустимо, не тиждень, а два тижні, три тижні, місяць, то краще ми витратимо цей час на належну підготовку людей, ніж намагатимемося щось зробити швидко, “з коліс”.

Як такі операції впливають на моральний дух солдатів армії Росії і в цілому на настрої в Росії: як у верхівки, так і у населення?

Негативно впливають. По-перше, якщо ми подивимося на армію РФ і в цілому на силові структури всередині Російської Федерації, то всі вони досі вибудовані умовно за радянською доктриною, тобто там є скрізь досить жорстка вертикаль.

І коли “вибуває” з ладу офіцер якийсь високопоставлений, це, звичайно, дуже впливає і на особовий склад, і на підлеглих.

І, природно, це впливає на вище керівництво, тому що воно розуміє, що і на нього теж може чекати подібний результат за відповідних обставин.

І тут можна збудувати багато різних певних сценаріїв: вище керівництво боїться, природно, люди переживають за своє життя, за своє здоров'я, люди починають рідше з'являтися, робити якісь польові виїзди. Відповідно, це певною мірою — втрата управління, тобто такі далекосяжні наслідки, які можуть бути там не зовсім очевидні відразу.

Російську армію заполонила тюремна культура

Нещодавно у Криму мобілізовані окупанти до смерті побили свого командира, а згодом дезертирували. Як би ви могли описати сьогодні настрої всередині армії РФ?

Давайте так: армія РФ не є якоюсь монолітною структурою, як нам це намагаються показати, тобто армія РФ — це такий конгломерат з різних кланів-силовиків, з різних умовних синдикатів, і там немає як такої єдності.

Є, звісно, зразково-показові частини, з'єднання, а є люди, які дуже багато перейняли у свій внутрішній розпорядок, побут, у свої системні процеси від тюремних моментів.

Ми досить багато спілкуємося з полоненими, з полоненими зі "Шторм Z", з полоненими мобілізованими, і є це проникнення тюремної культури до армії, воно зараз абсолютно не контролюється, і це, звичайно, дуже сумно позначається.

Настрій, виходячи з усіх цих чинників, дуже різний. Якщо ми візьмемо в середньому по палаті, то чим ближче звичайні виконавці — солдати, особовий склад — знаходяться до лінії фронту, тим нижчий моральний дух.

Порада для росіян від “Фортуни“

Під час нашої попередньої розмови ви рекомендували росіянам дивитися навчальні ролики про те, як смажити собак. Чи з'явилися у вас якісь нові рекомендації?

Рекомендація на сьогоднішній день, напевно, для всіх одна: я б усіх хотів закликати поцікавитися проектом «Хочу жити», ознайомитися з ним, подивитися, як це працює, і дотримуватися інструкцій, зазначених у всіх цих матеріалах.

Тому що на сьогоднішній день це один із досить реальних способів здатися, зберегти собі життя та спробувати зробити правильний вибір.

Чи змінить смерть Путіна хід війни

Путін заявив, що висуває свою кандидатуру на пост президента РФ. Як ви вважаєте, чи встигне він зайняти це місце знову, чи є шанси, що цього не станеться?

Шанси такі, звичайно, є, що цього може не статися, але загалом у будь-якому випадку це жодним чином ні на що не вплине.

Займе він це місце, не займе це місце, який саме Путін займе це місце — це все така історія, яка глобально ні на що не вплине.

Також була інформація про те, що Путін помер, але потім усі знову-таки переграли. Як ви вважаєте, Путін ще живий? Чи могла б його смерть змінити хід війни?

Спробуймо просто проаналізувати всю цю історію. Уявімо, що Путін на сьогоднішній день не живий. Що змінилося? Не змінилося абсолютно нічого.

Давайте ми уявімо, що Путін таки живий. Що змінилося? Знову ж таки нічого не змінилося. Це свідчить про одну просту річ, про яку я, зокрема, багато разів говорив і багато інших людей говорять — це не змінить нічого.

Якщо так вийде, що Путін раптом помре, і це буде відомо широкому колу людей, буде відомо громадськості, тобто це буде таким оприлюдненим фактом, тоді, звичайно, це, безумовно, вплине і на населення Російської Федерації, і на населення України, і на настрій на фронті.

Це буде потужний факт дестабілізації. Поки цього не сталося, говорити, власне, нема про що.

Але, знову ж таки, не варто надавати цьому якогось дуже великого значення, бо це буде просто певний чинник дестабілізації.

Він запустить певні процеси щодо переділу ринку влади всередині Росії, він просто прискорить процеси протистояння всередині еліт, але не більше.

Глобально це на ситуацію на фронті не вплине. Тобто такого не буде, що всі кинуть зброю і кудись побіжать. Все ж таки всі розуміють.

Тому я б не зациклювався на всіх цих конспірологічних теоріях — живий він, мертвий він… Треба просто працювати, займатися своєю справою і все.

ПВК Вагнера та переділ ринку бойовиків

Нещодавно підтвердилася інформація, що бойовики ПВК Вагнер готували ХАМАС до операцій проти Ізраїлю. А чи бачите ви паралелі у тактиці та діях ПВК в Україні та, відповідно, ХАМАС в Ізраїлі?

Глобально — є певна схожість, але тут дуже складно сказати, наскільки це вплив ПВК. Тут трохи в іншій площині питання лежить.

Якщо ми розглянемо тактику дій саме представників ПВК “Вагнер” на території України, на фронті, то ми говоримо просто про дії якихось піхотних з'єднань за підтримки техніки. Це такі вузькоспецифічні військові викладки, воєнні історії на фронті.

Якщо ми говоримо про палестино-ізраїльський конфлікт і бої в Газі, то це трохи інша історія. Це великий населений пункт, це міські бої, бої в замкнутих просторах, тунелі. І тут дуже складно знайти слід школи ПВК “Вагнер” у діях представників ХАМАСу.

Є якісь спільні речі, які можна накласти на це. Це використання дронів, використання різного захисту від БПЛА, це проникнення бойовиків через кордон. Зрозуміло, що методики та знання почерпнуто з аналізу війни в Україні. Але, мабуть, на цьому схожість закінчується.

Після смерті Пригожина з'явилася інформація, що його син керує вагнерівцями в Росгвардії та відновив їхній набір у Пермі. Як ви вважаєте, чи буде син розплачуватись за “гріхи” свого батька перед Путіним та його “свитою”?

Я думаю, що ні. Наразі прозвучала інформація про те, що представники ПВК “Вагнер”, які хочуть воювати, які готові воювати, можуть піти через поліцію, умовно кажучи – через “Росгвардію”. Хтось погодився, хтось відмовився. Тобто, їх просто розчленували на кілька таких категорій.

Є категорія людей, які відмовилися, є категорія людей, які мають сумнів, а є категорія людей, яка згодна. Цю категорію просто розділили на дві частини: хтось пішов до Міністерства оборони за прямим контрактом, решту структурно перенаправили до “Росгвардії”.

Це просто переділ ринку бойовиків, найманців. Хтось собі забрав звідси, хтось собі забрав – звідси.

Я не думаю, що син Пригожина насправді там щось вирішує. Просто його зробили публічною відповідальною за це людиною, але наскільки вона ухвалює рішення, наскільки вона несе дійсну відповідальність, наскільки вона щось може змінити? Я особисто в цьому дуже маю сумнів.

Чи стоїть світ на порозі Третьої світової війни

Ми зачепили тему ХАМАС та Ізраїлю, зараз дедалі більше політиків та світових лідерів заявляють, що світ стоїть на порозі третьої світової війни. Але від військових практично роздумів щодо цієї теми немає. Що ви думаєте з цього приводу?

Я думаю, що є певні фактори, які свідчать про те, що світ справді стоїть на порозі Третьої світової війни. Але я гадаю, що це ні для кого не секрет.

Це і протистояння Китаю з Тайванем, та й, відповідно, зі Штатами. Це й певні настрої в Ірані та взагалі загалом на Близькому Сході, в Азії.

Афганістан — не остаточно вирішене питання після виходу звідти силовиків США. Є дуже багато вогнищ, які дестабілізують взагалі загалом у світі, і їх не стає менше, їх стає більше.

Тому певною мірою, напевно, можна міркувати про те, що світ стоїть на порозі Третьої світової війни. Але це такі досить умоглядні висновки, які окрім пофілософствувати на тему, насправді, нічого за собою не несуть.

У Росії більшає охочих приєднатися до РДК

У Росії вважали, що заколот Пригожина - це перша та остання спроба на якісь дії всередині Росії. Якщо громадянська війна є невідворотною, то РДК мають взяти в ній участь?

Так, РДК, природно, повинні взяти у цьому участь у будь-якому разі. І це одна з цілей, оскільки це один із реальних та дійсних способів згуртувати пасіонарне населення навколо себе та почати будувати щось нове.

За великим рахунком, громадянську війну ми розглядаємо як якийсь каталізатор, який дозволить суспільству з такої аморфної маси, якою воно є зараз, перетворитися на людей пасіонарних, які готові щось змінювати, готові на дію і готові щось будувати, рухатися кудись, та людей, які продовжують плисти за течією.

Звичайно, буде необхідність цих людей згуртувати навколо себе для того, щоб розвивати все це далі.

Чи є велика кількість людей у Росії, які захотіли б боротися за себе, наприклад, у лавах РДК чи іншої антипутінської організації?

Кількість людей зростає. Вона, звичайно, росте не такими темпами, як би нам цього хотілося, але якщо ми подивимося з погляду історичної ретроспективи і візьмемо просто відрізок часу, коли ми з'явилися, коли заявили про себе і провели першу операцію на території Російської Федерації в березні, то минуло, насправді, дуже мало часу.

І зараз ми набираємо обертів. У Росії з'являється все більше людей, які хоча б, як мінімум, замислюватися починають про ці речі. На наш погляд, все йде досить повільно, але, з точки зору історичних процесів, все йде вкрай швидко.

Ми, звісно, намагаємося прискорювати ці речі. Звертається більше людей, які готові безпосередньо приєднатися до РДК, які готові на території Російської Федерації чимось займатися, нам допомагати. Цей процес набирає обертів і не вщухає, він розвивається.

РДК створювався на ваших очах. Головним завданням корпусу залишається “демонтаж сучасного режиму у Росії”?

Однією з головних завдань корпусу, і ми не відмовляємося від своїх слів, є демонтаж путінського режиму — існуючого кремлівського режиму для того, щоб звільнити місце і простір для народження чогось нового.

Як проходить рекрутинг у РДК

Ще два-три місяці тому говорили про приблизно тисячу-двох бійців у РДК. Як відбувається рекрутинг зараз і які якості має мати кандидат?

З точки зору набору людей, у нас не дуже щось змінилося, я маю на увазі з точки зору механізму.

Набір людей здійснюється в стандартний спосіб. Якщо людина хоче вступити в РДК, вона або пише нам в чат-бот, або вона може написати кудись у соцмережі, але, оскільки пише дуже багато людей, це повідомлення може загубитися.

Тому я б усім, звісно, радив писати в чат-бот. Є окрема форма, людина туди пише, їй надсилають різні анкети, вона їх заповнює, ми починаємо дистанційно людину перевіряти, і якщо на цьому етапі людина нам підходить потенційно, далі ми починаємо їй пояснювати, які її подальші дії.

Тут все залежить від того, де вона знаходиться. Якщо людина знаходиться на території Російської Федерації, це один сценарій, якщо в Європі - інший, якщо десь у третіх країнах - третій.

Далі ми вже поступово людині пояснюємо, куди їй поїхати, що їй зробити, як це має виглядати, і протягом усього цього маршруту вона, природно, проходить певні різні перевірки.

За великим рахунком, ми, дивлячись на кандидатів, говоримо про те, що для нас насамперед важлива правильна мотивація.

Тому що з'явився певний цілий прошарок людей, які поїхали з Росії, в тому числі до Європи, вони посиділи там рік-півтора, у них почали закінчуватися гроші та можливості, і вони зараз просто намагаються якось приєднатися, аби тільки не залишитися наодинці зі своїми проблемами.

І ось цю помилкову мотивацію намагаються видати за справжню мотивацію, що не зовсім правильно, ми все-таки не благодійна організація, ми передусім військовий підрозділ. Для нас мотивація – це питання номер один.

Друге – це фізичний, моральний, психологічний стан людини та її прикладні якості — чи вміє людина робити щось корисне в рамках війни, окрім безпосередньо бойових історій.

Якщо людина вміє керувати автомобілем, лагодити автомобіль, ще робити якісь речі, це все корисно.

Якщо людина добре розуміється на IT, схемотехніці, в електриці, в хімії — багато у нас різних напрямків, то все це дуже важливо.

Чим більше людина вміє, знає, тим вона має більше шансів потрапити до нас. І все на цьому.

Далі вже ми індивідуально дивимося. Якщо людина нам підходить, якщо ми в ній зацікавлені, вона потрапляє до нас і починає проходити курс молодого бійця.

Після проходження курсу молодого бійця вона розподіляється до бойової групи за напрямом, за спеціалізацією і вже виїжджає на фронт.

А що б ви хотіли сказати тим, хто ще думає та сумнівається?

Усім людям, які хочуть, але сумніваються, я б порадив уже якось починати припиняти сумніватися, тому що вже скоро два роки як люди сумніваються, і одне з головних питань, яке я ставлю людям, які зараз звертаються: “А чому ви звертаєтесь тільки зараз? Де ви були весь цей час, хлопці? Війна не вчора почалася, а ви звертаєтесь тільки зараз. Чому так?".

Тому, якщо у когось є якісь сумніви, то цих сумнівів я б запропонував якнайшвидше позбутися.

Чим швидше людина, яка бажає потрапити до Російського Добровольчого Корпусу, потрапить до нас, тим швидше у нього почнеться військова кар'єра, тим швидше вона потрапить на фронт, тим швидше вона почне відповідати якимось своїм певним ідеалам, завдяки яким більшість людей до нас потрапляє.

Чи хочуть російські полонені потрапити в РДК

Чи почастішала практика, коли російські військовополонені виявляють бажання вступити до лав РДК?

Практика почастішала, але тут є один дуже важливий момент, який, напевно, глобально одним із найважливіших у цій історії спілкування з полоненими.

Якщо людина, яка потрапила в полон і має статус військовополоненого, відмовилася від обміну, у неї не так багато сценаріїв розвитку її подальшого життя.

Або вона відмовляється від обміну і чекає на закінчення війни, тобто перебуває в очікуванні, або намагається чимось допомагати, але не воювати — працює, може виконує корисні дії, або вона йде воювати.

Так як у таборах для військовополонених середовище схоже на тюремне, я маю на увазі не за утриманням людей, звичайно, а саме з погляду взаємодії усередині один з одним, то чутки розходяться в цьому середовищі дуже швидко.

Коли люди дізнаються про те, що до нас хтось потрапив, вони починають говорити, що вони теж хотіли б до нас потрапити.

Тут настає дуже важливий момент — наше завдання зрозуміти, наскільки людина щира. Тобто наскільки він дійсно хоче потрапити до нас, щоб воювати, а не просто потрапити до нас, щоб вийти на таку дуже умовну свободу, просто не сидіти десь, а мати можливість, я не знаю, дивитися на сонце, виходити кудись окрім місця, де він знаходиться.

Це дуже важливо. Ми, звичайно, досить велику роботу проводимо щодо цього, щоб відокремити тих людей, які просто хочуть “пропетляти”, від тих, хто дійсно хоче потрапити на фронт і воювати.

Російські силовики не знають, хто такі РДК

Про РДК почали активно говорити на російських телеканалах. Повідомлення переважно про нібито нацистські погляди бійців Корпусу і про чітко прописаний план дестабілізації ситуації в Росії. Як ви реагуєте на такі заяви?

Ми реагуємо із гумором на такі заяви. По-перше, те, що ви сказали, свідчить про те, що там люди не знають, я маю на увазі силовики, що таке РДК.

Вони досі не зайнялися якимось глибоким вивченням питань, якоюсь аналітикою. Вся інформація, яку вони мають, по суті, береться з відкритих джерел.

Тобто впритул і системно нами, отже, ще не займаються. Займаються в режимі пожежної машини — зайнялося, побігли щось з'ясовувати, звітувати.

Тут теж нічого дивного немає, це стандартна методика роботи доповідей: щось трапилося — людей усіх затримано, ліквідовано, доповідь написали, відправили нагору і всі сплять спокійно. Завдання зайнятися, зрозуміти, що таке РДК, і якісь контрзаходи дійсні застосовувати не варто.

Це дуже добре, тому що поки там люди сплять, ми працюємо, ми розвиваємося, ми розширюємося і ми продовжуємо діяти та здійснювати дедалі цікавіші акції та операції. Це перше.

Щодо наших поглядів, то це чисто російський наратив, який багато хто підхоплює. Але я в цьому теж нічого не бачу дивного, оскільки будь-який військовослужбовець ЗСУ є таким самим, з погляду Російської Федерації, нацистом, фашистом, бендерівцем — будь-ким.

Тобто ми тут з усіма знаходимося в одному човні. І я неодноразово абсолютно офіційно говорив про те, що в лавах Російського Добровольчого Корпусу знаходяться люди дуже різних політичних поглядів, різних кольорів політичного спектру, і для нас це питання досить вторинне, воно не є первинним.

Що найближчим часом ми почуємо про РДК?

Я скажу так: думаю, що відносно скоро про РДК будуть досить багато говорити. Я скажу як голова штабу — з погляду розвитку ми зараз намагаємося якнайшвидше, більше й якісніше зрости, і застосовуємо для цього всі ресурси, весь час, усі свої сили.

РДК зараз стрімко розвивається як військовий підрозділ, і як військово-політична платформа, і як певні соціальні ініціативи.

Ми зараз намагаємося рости на всі боки, але робити це якісно, щоб потім не виглядати дивно і не переробляти.

У нас є соціальні проєкти, у нас є політичні проєкти, у нас є військові, ясна річ, проєкти. Нині у нас фаза вибухового зростання. Ми намагаємося займатися в основному цим, крім, зрозуміло, певних дій на фронті.