Представники правозахисних організацій Human Rights Watch, SITU Research та Truth Hounds оприлюднили розслідування, присвячене причетності вищого керівництва Росії до скоєння воєнних злочинів в окупованому Маріуполі.
Як армія РФ руйнувала Маріуполь
Правозахисники присвятили розслідування подіям навесні 2022 року, коли злочинна армія РФ штурмувала Маріуполь.
На думку розслідувачів, до воєнних злочинів у Маріуполі можуть бути причетні кремлівський диктатор Володимир Путін, глава міноборони країни-агресорки Сергій Шойгу та так званий глава Чечні Рамзан Кадиров.
У матеріалах розслідування зазначається, що до масштабного вторгнення армії РФ в Україну наприкінці лютого 2022 року у Маріуполі проживало 540 тис осіб.
Зокрема, місто було великим культурним та промисловим центром на південному сході України.
З усієї країни приїжджали люди, щоб подивитись вистави обласного театру чи концерт у камерній філармонії.
У Маріуполі знаходилися два найбільші металургійні комбінати. Місцева влада вклала сотні мільйонів доларів у будівництво доріг, парків та створення сучасної системи громадського транспорту.
Азовське море одночасно було і візитівкою, і запорукою розвитку: через маріупольський порт Україна постачала вугілля, сталь та зерно до різних куточків світу.
Після вторгнення злочинної армії РФ в Україну російські окупанти майже одразу почали наступ у напрямку Маріуполя і кілька місяців штурмували місто, прагнучи створити сухопутний коридор з окупованим Кримом.
На початку березня 2022 року Маріуполь опинився у повному оточенні, а частина підрозділів армії РФ здійснювала спроби просунутись до центра міста.
Маріуполь бомбили з повітря, обстрілювали з танків, мінометів та важкої артилерії.
Багато жителів залишили будинки і перебралися в підвали, до початку березня в ньому залишалося приблизно 450 тисяч людей, які або не змогли, або не захотіли евакуюватися.
Внаслідок бойових дій інфраструктура була зруйнована і жителі залишились без води, тепла, світла та зв’язку.
До 13 квітня окупанти захопили більшу частину міста, а 21 числа Москва оголосила про його захоплення.
У середині травня в полон здалися рештки українського гарнізону, які захищалися на "Азовсталі".
Внаслідок російської окупації місто було майже повністю зруйноване.
Оскільки в правозахисників не було можливості зібрати інформацію на місці подій, були використані свідчення сотень жителів Маріуполя, яким вдалось евакуюватись, опрацьовано 850 фото та відеозаписів, проаналізовано супутникові знімки кладовищ.
Правозахисники для встановлення оцінки збитків вивчили кожен квартал у центральній частині міста.
У своїй роботі вони зосередилися на руйнуваннях вздовж центральної вулиці міста - проспекту Миру. Було вивчено ділянку приблизно на 14 кв. км (близько чверті загальної площі Маріуполя).
На цій ділянці досліджено 4 тис 884 пошкоджені або повністю зруйновані будівлі. Для наочності масштабу руйнувань побудовано тривимірні моделі семи будівель.
Одна будівля - це багатоквартирний будинок, інша - лікарня, при якій був пологовий будинок №3, ще одна - університет.
Також у розслідуванні зазначено приватний будинок, комерційну будівлю з банком, торговий центр, ігровий майданчик, будівлю у центрі міста у стилі неокласицизму та серце Маріуполя - драмтеатр.
Наразі російські військові злочинці та окупаційна адміністрація зносить залишки будівель в історичній частині Маріуполя. Маріуполя, який знали місцеві жителі, фактично не існує.
Зокрема, у матеріалах розслідування правозахисники наводять історію будинку за адресою Митрополитська, 98 та родини Антипенків - Івана, Христини та трирічної доньки Арини.
Оскільки злочинна армія РФ безжально бомбила Маріуполь на початку березня, люди переважно ховались у підвалах і на вулицю люди виходили ненадовго, щоб дістати воду та приготувати їжу на багатті.
Приблизно о 15:00 11 березня пролунав вибух: авіабомба обрушила центральну секцію - усі п'ять поверхів, а люди були поховані під уламками.
Ті, хто залишився живим, кликали на допомогу, сусіди чули стогін, рятувальники через обстріл були змушені поїхати. У підвалі на підлозі лежали обвуглені тіла, від приміщення нічого не лишилося.
Telegram-чати були забиті повідомленнями людей, які шукали родичів. Про сім'ю Антипенків інформації не було.
На Великдень 24 квітня група чоловіків виявила за цією адресою тіло дитини, за кілька тижнів робіт загалом витягли 17 тіл та фрагментів тіл загиблих.
За словами робітників, тіло дитини підходило під опис трирічної Аріни.
За два місяці на руїнах знайшли телефон Христини Антипенко з трьома невідправленими повідомленнями від 6 березня "Мамуль, я жива. Со мной все хорошо. Люблю тебя".
Телефон передали її матері Стефанії, яка мешкає в іншому місті.
Кілька місяців вона приходила до тимчасового моргу, куди звозили загиблих з усього Маріуполя.
Потім знайшла фото тіла Аріни в базі даних під номером 1734 року.
На Старокримському цвинтарі виявилося, що на місці 1734 року поруч із хрестом фото іншої маленької дівчинки - Єви, яка загинула під час обстрілу авто.
Рідні прийняли тіло Аріни за тіло своєї дочки. У жовтні Стефанія добилася дозволу на ексгумацію та перепоховала онуку в іншому українському місті.
Тіла Івана та Христини знайти не вдалося, вони вважаються "зниклими безвісти", швидше за все, їхні останки загублені серед останків тисяч інших людей.
Приблизно за два з половиною кілометри від будинку №98 на Митрополитській стояла синьо-зелена будівля лікарні №3 - головної лікарні Маріуполя для жінок і дітей.
Під час бомбардувань злочинної армії РФ місцеві жителі ховались у підземному укритті на території лікарні.
Це був старий, надійний, але холодний бункер, температура в якому вноччі опускалася нижче нуля.
Приблизно о 14:50 9 березня почувся гуркіт літака, потім прогримів потужний вибух, в результаті постраждали пологове відділення та дитячий діагностичний центр.
Пацієнти та медики вибігли у двір, поліцейські та волонтери винесли поранену Ірину Калініну, якій до цього робили кесарів розтин. За кілька годин Ірина померла, дитина теж загинула.
Тисячі маріупольців по всьому місту перебували в таких же тяжких умовах і відчайдушно намагалися вижити.
Не працював водогін, люди набирали дощову воду та розтоплювали сніг.
Тим, хто ховався в бункері при лікарні, можна сказати пощастило: в приміщенні був великий старий бак з водою.
Неподалік у парку була криниця, але ходити туди було небезпечно.
9 березня за кілька хвилин до скидання авіабомби на пологовий будинок №3 авіація вдарила по Приазовському державному технічному університету.
До війни в ньому діяло близько 200 програм, освіту здобували майбутні інженери, металурги, транспортники, економісти та айтішники.
Один зі свідків, який знімав момент удару на телефон, Михайло Пуришев був власником ресторану Evo, розташованого поруч.
Студенти часто забігали туди перекусити між заняттями чи поспілкуватися із друзями. Але того ранку там уже нікого не було. У приміщенні університету вже не вчилися, а ховалися.
Проаналізувавши за допомогою супутникових знімків та інформації з відкритих джерел руйнування у центральній частині Маріуполя, правозахисники встановили, що з 89 навчальних закладів у Маріуполі постраждали 86 - з 15 університетів постраждали усі 15, а із 74 шкіл постраждала 71.
Мар'їнська Балка - це лише один із багатьох районів, які постраждали від зброї вибухової дії. Проаналізувавши супутникові знімки, а також опубліковані у фото та відео, достовірність яких вдалося підтвердити, розслідувачі дійшли висновку, що у центральній частині Маріуполя постраждали 54% будівель (4884 з 9043). З багатоквартирних будинків постраждало 93% (433 із 477), а з приватних - майже половина.
До російського вторгнення драмтеатр був знаковим центром культури. Фронтон театру прикрашали статуї сталевара, шахтаря та землероба, які стояли в оточенні муз.
16 березня 2022 року в ньому ховалися сотні людей.
Зовні на асфальті білою фарбою величезними літерами було написано слово "Діти".
Незадовго до полудня літак скинув дві авіабомби.
В результаті було зруйновано центральну частину даху, а також частину північної та південної стін.
Точна кількість загиблих досі не встановлена.
Правозахисники достовірно підтвердили загибель 15, але, за даними української влади, йдеться про кілька сотень.
Протягом наступного року окупаційна влада майже повністю знесла будівлю театру і обнесла територію високим парканом. У травні 2023 року з'явився список із 459 будівель під знесення.
Хто причетний до воєнних злочинів у Маріуполі
На думку правизихисників із посиланням на проаналізовану інформацію, до воєнних злочинів у Маріуполі можуть бути причетні:
Володимир Путін - президент Росії та верховний головнокомандувач
Сергій Шойгу - міністр оборони
Валерій Герасимов - перший заступник міністра оборони та начальник генштабу
Сергій Рудський - перший заступник начальника генштабу
Олександр Дворніков - на той момент командувач військ Південного військового округу
Віктор Золотов - головнокомандувач "Росгвардії"
Андрій Мордвічов - командувач 8-ї загальновійськової армії
Рамзан Кадиров - голова Чечні та керівник чеченських підрозділів
Адам Делімханов - командувач чеченськими підрозділами у Маріуполі
Денис Пушилін - ватажок так званої "ДНР"
Правозахисники також зазначають ймовірну причетність до воєнних злочинів також 17 російських командирів, які брали участь у захопленні міста.
Якщо їхня провина буде доведена, вони мають бути притягнуті до відповідальності. Завдані збитки мають бути відшкодовані або безпосередньо жертвам неправомірних дій, або, у разі їх загибелі, їхнім родичам. Дуже важливо, щоб вся міжнародна спільнота включилася в роботу із забезпечення правосуддя та притягнення винних до відповідальності, оскільки це продемонструє невідворотність покарання за порушення законів війни, - йдеться у доповіді.
