Як постійний скролінг батьків впливає на психіку дітей — результати дослідження

Вікторія Литовченко

Джерело: online.ua

Надмірне використання смартфонів батьками пов’язують із формуванням у підлітків тривожного та уникаючого (ненадійного) типів прихильності. У цьому віці такі особливості можуть ускладнювати регуляцію емоцій і знижувати самооцінку, а також асоціюються з підвищеним ризиком депресії, тривожних станів та інших психічних розладів.

Головні тези:

Дослідники зауважують, що різні типи прив'язаності підлітків можуть впливати на сприйняття навколишнього світу та стосунків з батьками.
Майбутні дослідження покликані вдосконалити шкалу для психологічної роботи з підлітками та сім'ями.

Які наслідки скролінгу для психіки дітей

Ідея цього дослідження виникла після розповіді однієї з науковиць: її дитина якось запитала — «Мамо, ти любиш свій телефон більше, ніж мене?».

Це питання підштовхнуло дослідників вивчити, як американські підлітки сприймають використання смартфонів їхніми батьками, пише Frontiers in Psychology.

Для цього вони розробили опитувальник із 12 питань, який оцінював як емоційні переживання підлітків, так і те, наскільки вони відчувають увагу та доступність батьків, коли ті користуються телефоном.

У дослідженні взяли участь близько 600 підлітків із вибірки, що відображала населення США.

Результати показали: що вищі бали за цією шкалою, то більше підлітки відчували порушення у стосунках із батьками через їхнє використання телефонів.

Такі показники також були пов’язані з двома типами прив’язаності — тривожним, коли дитина надмірно потребує близькості та підтвердження, і уникальним, коли вона навпаки дистанціюється та уникає емоційної залежності. Цікаво, що цей зв’язок простежувався як у стосунках із матір’ю, так і з батьком — на відміну від попередніх робіт, де зазвичай розглядали лише одного з них.

Водночас дослідники підкреслюють: йдеться лише про зв’язок, а не про причину. Тобто не можна стверджувати, що саме використання телефонів батьками формує ненадійні типи прив’язаності.

Можливо й навпаки — підлітки з такими типами прив’язаності просто частіше сприймають своїх батьків як “занурених у телефон” і тому оцінюють їхню залученість нижче. У майбутньому автори сподіваються вдосконалити шкалу, щоб вона могла допомагати психологам у роботі з підлітками та сім’ями.