Американське видання підготувало аналіз щодо підготовки до українського контрнаступу, де повідомляють про розбіжності між українською стратегією і баченням США і Заходу. Захід і США схилялися до точкового контрнаступу, зокрема, щоб відрізати Росію від Криму, водночас головнокомандувач Валерій Залужний наполягав на операціях по всій лінії фронту.
Що відомо про плани партнерів
15 червня в конференц-залі штаб-квартири НАТО в Брюсселі міністр оборони США Ллойд Остін, оточений вищим американським командуванням, сидів за столом зі своїм українським колегою, до якого приєдналися помічники з Києва. У кімнаті панувала атмосфера розчарування.
Остін своїм розважливим баритоном запитав тодішнього українського міністра оборони Олексія Резнікова про рішення, які приймала Україна в перші дні довгоочікуваного контрнаступу, допитуючись, чому його війська не використовують західне обладнання для розмінування, яке б дозволило провести більш масштабний механізований наступ, або не використовують дим для приховування свого просування. За словами Остіна, незважаючи на товсті оборонні лінії Росії, війська Кремля не були непереможними.
Резніков сказав, що ці рішення приймали українські військові командири. Але він зазначив, що українська бронетехніка знищувалася російськими гелікоптерами, безпілотниками і артилерією при кожній спробі просування вперед.
Без підтримки з повітря, за його словами, єдиним варіантом було використовувати артилерію для обстрілу російських позицій, висаджуватися з бронетехніки і продовжувати рух пішки".
У виданні опублікували свій аналіз щодо українського контрнаступу після інтерв'ю з понад 30 високопосадовцями з України, США та європейських країн.
Аналіз складається з двох частин. У другій частині звіту йдеться про битву на місцях влітку і восени, а також поглиблення розбіжностей між Вашингтоном і Києвом. Деякі з посадовців говорили на умовах анонімності, щоб обговорити делікатні питання.
Зазначають, що з наближенням зими, коли лінія фронту завмирає, найвищі військові посадовці України визнають, що війна зайшла в глухий кут.
Для розробки плану наступу українські, американські та британські військові провели вісім великих настільних військових ігор.
Але зазначається, що Вашингтон прорахувався з тим, наскільки українські війська можуть бути трансформовані в бойові сили західного зразка за короткий період - особливо без надання Києву повітряних сил.
Пентагон хотів, щоб наступ розпочався в середині квітня, щоб перешкодити Росії продовжувати зміцнювати свої позиції. Українці вагалися, наполягаючи на тому, що вони не готові без додаткового озброєння і тренувань.
Американські військові були впевнені, що механізована фронтальна атака на російську лінію фронту можлива з тими військами і зброєю, які має Україна, а моделювання показало, що сили Києва, в кращому випадку, можуть досягти Азовського моря і відрізати російські війська на півдні за 60-90 днів.
США виступали за сфокусований наступ уздовж цієї південної осі. Американська розвідка оцінювала шанси на успіх наступу як 50 на 50.
Повідомляється, що наразі моральний дух в Україні слабшає, а міжнародна увага переключилася на Близький Схід.
Майже на кожній ділянці фронту очікування і результати розійшлися: "Усі ці фактори роблять перемогу України набагато менш імовірною, ніж роки війни та руйнувань".
Під час телефонної конференції пізньої осені 2022 року, після того, як Київ відвоював території на півночі та півдні, Остін розмовляв з генералом Валерієм Залужним, головнокомандувачем ЗСУ, і запитав його, що йому знадобиться для весняного наступу.
Залужний відповів, що йому потрібна 1000 бронемашин і дев'ять нових бригад, підготовлених у Німеччині і готових до бою.
За словами чиновника, який знав про цю розмову, Остін відповів, що це майже неможливо.
Західні офіційні особи заявили, що Україні найкраще було б сконцентрувати свої сили на одній стратегічній меті - масованій атаці через утримувані Росією території до Азовського моря, перерізавши сухопутний шлях Кремля з Росії до Криму.
У США були переконані, що це не спрацює.
За найоптимістичнішим сценарієм, на перекриття сухопутного мосту відводилося від 60 до 90 днів. Навчання також передбачали важку і кровопролитну битву, з втратами солдатів і техніки на рівні 30-40%.
Американські військові офіцери бачили, що втрати були набагато меншими, ніж передбачалося під час великих битв в Іраку і Афганістані.
Американські офіційні особи також вважають, що в кінцевому підсумку загине більше українських військових, якщо Київ не зможе здійснити рішучий наступ і конфлікт перетвориться на затяжну війну на виснаження.
Високопоставлений український військовий розповів, що військові ігри "не працюють". Українські солдати ведуть війну, не схожу на все, що доводилося бачити силам НАТО: великий звичайний конфлікт, з окопами в стилі Першої світової війни, перекритими всюдисущими дронами та іншими футуристичними інструментами - і без переваги в повітрі, яку американські військові мали в кожному сучасному конфлікті, в якому вони брали участь.
Також між США і Україною різні погляди на утримання Бахмута, де українські сили довго зберігали значну присутність: "Залужний тримав під Бахмутом більше сил, ніж на півдні, включно з найдосвідченішими підрозділами країни, з розчаруванням констатували американські чиновники".
За словами високопоставленого британського чиновника, Залужний планував створити проблему для Росії через величезну довжину фронту. Український генерал хотів розтягнути набагато більші російські окупаційні сили - незнайомі з місцевістю і вже зіткнулися з проблемами з моральним духом і логістикою - щоб розрідити їхню бойову міць.
Західні офіційні особи побачили проблеми з таким підходом. Західна військова доктрина диктувала концентрований поштовх.
Однак американці і захід поступилися. Один із високопоставлених американських чиновників сказав: "Вони знають місцевість. Вони знають росіян. Це не наша війна. І нам довелося змиритися з цим".
У лютому Джейк Салліван, радник президента Байдена з питань національної безпеки, зібрав найвищих посадовців адміністрації з питань національної безпеки, щоб переглянути план контрнаступу.
Саллівана цікавило, чи може Вашингтон і його партнери успішно підготувати Україну до прориву через добре укріплену оборону Росії?
Міллі показав тоді потенційні напрямки нападу і розгортання українських і російських сил. Він і Остін пояснили свій висновок тим, що "Україна, щоб досягти успіху, повинна воювати по-іншому". Про це розповів один високопоставлений чиновник адміністрації США, який брав безпосередню участь у плануванні.
У США і на Заході були занепокоєні, що контрнаступ не почався у травні, що дозволило росіянам побудувати розгалужену лінію оборони.
Водночас, в Україні наростало розчарування іншого роду. Колишній високопоставлений український чиновник розпоів, що операцію планували розпочати в травні, але "багато чого сталося".
Зокрема, обіцяне обладнання було доставлено із запізненням або прибуло непридатним для ведення бойових дій.
Американські офіційні особи рішуче заперечували, що українці не отримали всього озброєння, яке їм обіцяли.
Американці визнали, що список побажань України міг бути набагато більшим, але до початку наступу вони отримали близько двох десятків MCLC, понад 40 мінних катків і екскаваторів, 1000 торпед "Бангалор" і понад 80 000 димових гранат. Залужний просив 1000 бронемашин, а Пентагон надав 1500.
У квітні на зустрічі на авіабазі Рамштайн у Німеччині заступник Залужного, Михайло Забродський, емоційно звернувся до Остіна та присутніх: "Нам шкода, але деякі з отриманих нами машин непридатні для ведення бойових дій. "Бредлі" і "Леопарди" мали зламані або відсутні гусениці. У німецьких бойових машинах "Мардер" не було радіостанцій; вони були не більше ніж залізними коробками з гусеницями".
Остін подивився на генерала Крістофера Каволі, головнокомандувача Збройних сил США в Європі, і генерал-лейтенанта Антоніо Агуто, голову Групи сприяння безпеці в Україні, які сиділи поруч з ним. Вони сказали, що перевірять.
Пентагон дійшов висновку, що українські сили не змогли належним чином поводитися з усім обладнанням після його отримання. Остін доручив Агуто більш інтенсивно працювати з українськими колегами над технічним обслуговуванням.
Контрнаступ нарешті розпочався на початку червня. Деякі українські підрозділи швидко досягли невеликих успіхів, відвоювавши села Запорізької області на південь від Великої Новосілки, але в інших місцях навіть західна зброя і вишкіл не могли повністю захистити українські сили від каральної російської вогневої сили.
