Кремлівський диктатор Володимир Путін під час розв'язаної злочинної війни проти України припустився низки стратегічних помилок та вже не зможе встановити контроль над Україною навіть у разі окупації нових територій.
Що відомо про помилки та стратегічні цілі Путіна в Україні
Як зазначає професор політології Сіракузького університету і автор книги "Код путінізму" Брайан Д.Тейлор, ряд помилок кремлівського диктатора призвів до того, що навіть лояльні раніше до Росії українці відмовляються від російської мови.
Путін дуже чітко позначив свою мету - він хоче, щоб Україна перебувала під політичним контролем Росії. Він неодноразово говорив, що вважає її штучною державою. Він не проти того, щоб ця держава мала номінальну незалежність, якщо тільки вона не буде користуватися цією незалежністю і не спробує вийти з російської орбіти і приєднатися до Європи в політичному та економічному плані. Коли Путін говорить про "денацифікацію", він має на увазі проросійський маріонетковий уряд, а коли він говорить про "демілітаризацію" , він має на увазі українську армію, яка занадто слабка, щоб протистояти Росії, - пояснює Тейлор.
Він підкреслив, що саме агресія Росії у 2014 році підштовхнула Україну далі на шляху до євроінтеграції.
До цього моменту Росії в цілому вдавалося маніпулювати українськими елітами, щоб зберегти там російський вплив. Тепер же, завдяки власним помилкам - в 2014 році і тим більше в 2022-му – він втратив майже все українське населення, яке раніше було абсолютно не проти хороших відносин з Росією, якщо вони будуть на рівних. Зараз багато українців по можливості уникають російської мови, і все більше людей переходять на українську, - зазначає політолог.
Тейлор також звернув увагу, що кремлівський диктатор хоче встановити не лише політичний контроль над Україною, а домогтись визнання окупованих 5 українських областей.
Ця територія більша, ніж Швейцарія та Австрія разом узяті, і це, безумовно, найбільше захоплення земель в Європі з часів Другої світової війни. Думаю, він хотів би заволодіти також такими регіонами, як Харків і Одеса, і повністю відрізати все, що залишилося від українського виходу до Чорного моря, - попереджає політолог.
Як війна проти України б’є по російській економіці
Тейлор зазначає, що переведення Путіним російської економіки на військові рейки стало найбільш значним короткостроковим впливом розв’язаної агресії на економічні показники країни-агресорки.
Тейлор зазначив, що наразі військові витрати РФ вже складають близько 7% ВВП.
Зокрема, значна частина бюджету йде на на замовлення військової техніки, високі зарплати і виплати в разі смерті солдатів та їхніх родин.
Результатом стало те, що економісти охрестили "військовим кейнсіанством" - економічний постріл у руку через військові витрати
Тейлор підкреслив, що протягом минулого року російська економіка зросла на понад 3%.
При цьому політолог зазначив, що економічний ефект є реальним, однако здебільшого оманливим, оскільки будівництво або ремонт танків, які через кілька місяців підриваються в Україні, вважається збільшенням виробництва, але не приносить довгострокових вигод для росіян.
У зв'язку з цим, збільшення витрат, виїзд близько мільйона росіян призвели до дефіциту робочої сили, підвищення зарплати та зростання інфляції.
Ключовою економічною зміною є різке скорочення європейських закупівель російських вуглеводнів (нафти, газу і вугілля) і переорієнтація на таких покупців, як Китай та Індія, для експорту російської нафти, - підкреслює Тейлор.
Він також додав, що реальні наслідки розв’язаної Кремлем війни проти України у довгостроковій перспективі є серйозними і потенційно важкими.
Зокрема, Росія втратила великий експортний ринок європейських країн.
Азійські країни не можуть замінити ці доходи для Росії, особливо по газу.
Окрім цього, як зазначає Тейлор, ще до вторгнення 2022 року російська економіка перебувала в стані стагнації і гостро потребувала інвестицій та підвищення продуктивності.
Державні інвестиції зараз здійснюються, але тільки у військовий сектор. Приватні та іноземні інвестиції скоротилися через війну та санкції.
Відтік мізків молодих, високоосвічених і кваліфікованих працівників також шкодить довгостроковим перспективам розвитку. Російська держава, в певному сенсі, краде у майбутнього, фінансуючи цю хибну війну
