16 лютого у віці 79 років у Києві в Олександрівській лікарні помер Семен Глузман — відомий лікар-психіатр, правозахисник, радянський дисидент та політв'язень.
Головні тези:
- Семен Глузман - легендарний правозахисник та радянський дисидент, який активно боровся за права людини в часи репресивного радянського режиму.
- Він був відомим лікар-психіатром, який докладав зусиль для розкриття незаконностей у застосуванні психіатрії в політичних цілях.
Помер Семен Глузман
Про це ВВС News Україна повідомила донька Семена Глузмана Юлія.
Ми приїхали щойно, його привезли по швидкій у лікарню. І от нам пів години тому повідомили, що він помер. Наразі це всі деталі.
Раніше про це повідомив екснардеп Борислав Береза і депутат парламенту Микола Княжицький. Цю інформацію ВВС News Україна також підтвердили близькі Семена Глузмана - у родині дисидента Мирослава Мариновича, який його добре знав.
У нього був важкий і категоричний характер та легка і чиста совість. Відійшов Семен Глузман. У радянські часи він стверджував, що генерал Григоренко був психічно здоровим і піддавався репресивній психіатрії. Сам Глузман був ув'язненим і відбував "покарання" разом з Мирославом Мариновичем і іншими героями в'язнями сумління, - написав Княжицький.
Правозахисника і психіатра Семена Глузмана називають одним із моральних авторитетів України.
Він потрапив до в'язниці у 70-ті роки, коли йому було всього 25 років. Тоді, у брежнєвські часи, домагався правди, і за це й поплатився.
У 1971-му, щойно закінчивши Київський медінститут, він підготував незалежну заочну судово-психіатричну експертизу в справі генерала Петра Григоренка - дисидента, якого покарала радянська система за його діяльність як захисника прав кримських татар.
Молодий психіатр визнав його психічно здоровим і доводив незаконність застосування проти нього методів репресивної психіатрії - всупереч офіційному висновку.
А вже у 1972-му Глузман за це був засуджений до семи років таборів та трьох років заслання. Він відбував покарання у Пермській та Тюменській областях Росії, а його співкамерниками були дисиденти Левко Лук'яненко, Євген Сверстюк та багато інших.
Мене оточували примари. Юнаки з УПА, які постаріли в радянських зонах, колишні українські літератори Іван Світличний та Ігор Калинець, журналіст Валерій Марченко, вірмени, литовці, - усі ми були примарами. У нас було минуле, але не було майбутнього. Там, у світлому радянському майбутньому, нам не було місця. Хіба що, у в'язниці. Знову - у в'язниці, - згадував Семен Глузман в есеї "Запах ненависті".
Повернувшись до Києва, Семен Глузман працював робітником на одній із фабрик, а через кілька років відновив професійну діяльність лікаря-психіатра.
Семен Глузман був президентом Асоціації психіатрів України і домагався реформи психіатрії в Україні. Він вважав, що за всі роки Незалежності так і не були створені проміжні заклади для тих психічно хворих людей, які не потребують стаціонарного лікування.
