Країна-агресорка Росія у квітні 2022 року фактично зірвала мирні переговори з Україною, вимагаючи у проекті договору права вето на відповідь міжнародної спільноти у разі повторного нападу.
Головні тези:
- Росія вимагала у проєкті договору право вето на відповідь міжнародної спільноти у разі повторного нападу на Україну.
- Журналісти видання оприлюднили проєкти мирного договору з пропозиціями та вимогами сторін, виклавши деталі умов та тривалості переговорного процесу.
- Угода між Україною та Росією стикалася з суперечками стосовно рівня озброєнь, членства в ЄС, культурних питань, зокрема стосовно української мови, територій та скасування законів.
- Україна прагнула отримати міжнародні гарантії безпеки та захист від російського нападу, але російські умови включали скасування санкцій, передачу територій та обмеження на озброєння.
- Російські вимоги, зокрема щодо права вето в разі захисту України, призвели до зрушень у договорі, що змусило українську сторону відмовитися від продовження переговорів.
Як Росія зірвала мирні переговори з Україною у 2022 році
Журналісти видання оприлюднили у повному обсязі проєкти мирного договору від 17 березня і 15 квітня 2022 року із пропозиціями та вимогами від обох сторін.
Зазначається, що документи опинились у розпорядженні журналістів видання від українських, російських та європейських посадовців.
Окрім цього журналісти видання кілька місяців брали інтерв’ю у більш ніж десятка українських, російських і західних чинних і колишніх посадовців та інших осіб, наближених до переговорного процесу.
За інформацією журналістів видання із посиланням на документи щодо мирного врегулювання війни, між Україною та Росією були суперечки стосовно пунктів щодо рівня озброєнь, умов потенційного членства України в ЄС, окрім цього Росія вимагала скасування низки українських законопроєктів стосовно мови та культури.
Зокрема, під час переговорів представники України погодились відмовитись від членства в НАТО і віддати Росії частину окупованих територій, однак відмовились визнавати російський суверенітет над цими територіями.
Росія також вимагала від України зробити російську мову офіційною.
Росія, приголомшена запеклим опором України, здавалося, була відкрита до такої угоди, але врешті-решт не погодилася на її найважливіший компонент: домовленість, яка зобов'язувала інші країни стати на захист України, якщо вона знову зазнає нападу, - підкреслюють автори матеріалу.
Що відомо про досягнуті домовленності за результатами переговорів
Зокрема, журналісти видання ознайомились з проєктом договору від 17 березня, наданим Україною представникам урядів західних країн.
Тоді Україна вимагала від Росії схвалення щодо отримання міжнародних гарантій безпеки, відповідно до яких гаранти стануть на захист Києва у разі повторного російського нападу.
Вона хотіла, щоб договір поширювався на "міжнародно визнані кордони України", навіть коли російські війська все ще намагалися захопити Київ.
Україна хотіла, щоб її союзники були зобов'язані за договором втрутитися, якщо на неї знову нападуть, наприклад, шляхом "...закриття повітряного простору над Україною, надання необхідної зброї, використання збройних сил з метою відновлення і подальшого підтримання безпеки України як постійно нейтральної держави".
Представники Росії хотіли, щоб Україна і всі підписанти договору скасували санкції, вимагали віддати весь східний Донбас і Крим.
Список з семи пунктів був спрямований проти національної ідентичності України, включаючи заборону називати вулиці іменами борців за незалежність України.
Проєкт містив обмеження на чисельність українських збройних сил і кількість танків, артилерійських батарей, військових кораблів і бойових літаків, які країна могла б мати в своєму арсеналі.
Ми тихо говорили: "Ви ж розумієте, що це одностороннє роззброєння, чи не так? - коментували ці вимоги американські посадовці під час зустрічей з колегами з України.
За словами європейського дипломата, лідери Польщі побоювалися, що Німеччина або Франція можуть спробувати переконати українців прийняти умови Росії, і хотіли цього не допустити.
Тому на зустрічі з лідерами НАТО в Брюсселі 24 березня президент Польщі Анджей Дуда підняв текст проєкту угоди від 17 березня, розповів дипломат, який був присутній на зустрічі. "Хто з вас його підпише?" - запитав Дуда своїх колег.
Жоден з лідерів НАТО не відгукнувся.
29 березня пройшла зустріч представників України та Росії в стамбульському палаці на Босфорі.
Тоді російська сторона схвалила вимоги України щодо нейтралітету і гарантій безпеки і вже менше наголошували на власних територіальних вимогах.
Україна підсумувала запропоновану угоду у двосторінковому документі, який вона назвала Стамбульським комюніке, але так і не опублікувала.
Статус Криму мав бути визначений протягом 10-15 років, при цьому Україна обіцяла не намагатися повернути півострів силою.
еленський і Путін мали зустрітися особисто, щоб завершити мирний договір і домовитися про те, яку частину української території Росія продовжуватиме окупувати.
Держави-гаранти і Україна погоджуються, що в разі агресії, будь-якого збройного нападу на Україну або будь-якої військової операції проти України, кожна з держав-гарантів, після термінових і негайних консультацій між ними ... надасть ... допомогу Україні, як постійно нейтральній державі, що зазнала нападу, - йшлося у проекті комюніке.
Однак публічно російська сторона посилала суперечливі сигнали щодо готовності підписання цієї угоди.
Отже, у варіанті від 15 квітня учасники переговорів погодилися, що Україна оголосить себе постійно нейтральною державою, хоча їй буде дозволено приєднатися до Європейського Союзу.
Значна частина договору "не поширюватиметься" на Крим та іншу частину території України, яка буде визначена пізніше – це означає, що Київ змириться з російською окупацією частини своєї території, не визнаючи російського суверенітету над нею.
Росія хотіла, щоб дальність польоту українських ракет була обмежена 25 милями (40 км), в той час як Україна хотіла 174 милями (280 км) – достатньо для ураження цілей по всьому Криму.
Росія все ще хотіла, щоб Україна скасувала закони, пов'язані з мовою та національною ідентичністю, а також відвела українські війська в рамках припинення вогню.
У російській пропозиції щодо припинення вогню зазначалося, що Україна має вивести свої війська на власній території "в місця постійної дислокації або в місця, узгоджені з Російською Федерацією".
Однак, як пише видання, найбільша проблема виникла у статті 5. У ній йшлося про те, що в разі чергового збройного нападу на Україну "держави-гаранти", які підпишуть договір – Великобританія, Китай, Росія, США і Франція – стануть на її захист.
На превеликий жах українців, відбулося суттєве відхилення від того, що, за словами українських переговірників, обговорювалося в Стамбулі. Росія додала пункт про те, що всі держави-гаранти, включно з Росією, мають схвалити відповідь у разі нападу на Україну. По суті, Москва могла знову вторгнутися в Україну, а потім накласти вето на будь-яку військову інтервенцію від імені України – на перший погляд абсурдна умова, яку Київ швидко визначив як таку, що розриває угоду...Після цієї зміни, за словами одного з членів української переговорної групи, "ми не були зацікавлені в продовженні переговорів, - підкреслюється у матеріалі видання.
