Владислав “Уайт” — колишній російський ув'язнений з ПВК “Вагнер”, який потрапив в український полон та приєднався до РДК, де став командиром штурмової групи. У документальному фільмі Online.UA "Блідій молі — кінець" про “Російський добровольчий корпус” він розповів про випадки покарань в армії РФ, свідком яких був.
Вербування ув'язнених у ПВК “Вагнер”
“Уайт” каже, що у Росії відбував термін покарання у три роки вісім місяців за завдання тяжких тілесних ушкоджень, після того, як заступився за двох дівчат. Він розповів, як до його колонії приїхав Євген Пригожин, щоб вербувати бойовиків.
З колонії перед приїздом Пригожина, ще ніхто не знав, що приїде Пригожин, вивезли всю електроніку, камери навіть, у співробітників забрали рації відеореєстратора, сказали «їде якийсь генерал». Навіщо? Для чого? Ніхто нічого не знав. Потім прилетів Пригожин вертольотом. Те, що то був Пригожин, ми вже знали всередині.
“Уайт” розповідає, що Пригожин представився і сказав, що є варіанти піти прямо зараз із табору, відслужити півроку. Мовляв, ваше життя почнеться із чистого аркуша: знімають судимості, привілеї дітям, рідним у разі смерті.
Штурми у складі ПВК “Вагнер”
Підготовка до бойових дій, каже “Уайт”, займала два тижні по 20 годин.
Минули два тижні, нас відправили ближче до фронту. Приходить наш командир новий, каже: сьогодні буде штурм. Спочатку всі подумали, що він жартує — перший же день на передку. Але виявилося, що не жартував.
Їм дали ціль, а телефони з супутником та GPS мали лише командири. Повного опису, навіщо кудись відправлять також не дають. Армійці просто сказали: ось ця точка і ти будь-що повинен її взяти.
Щоб ви розуміли: назад дороги немає. Як ти сів у літак, якщо ти передумав, тебе вже не повернуть. Ти просто не повернешся живим, за невиконання наказу розстріл, за все переважно розстріл.
“Уайт” розповідає, що з його групи людину розстрілювали за те, що вона просто боялася під час штурму.
У нас був перший штурм, артилерія накривала дуже жорстко. Нас затиснули під мостом, артилерія працювала з двох боків, ми вже ривком побігли далі у відкриту. Один пацан забоявся. Після повернення з цього завдання всі, хто повернувся живим, змусили його копати могилу. Куля в лоб і все. Принаймні, за півтора місяці, у мене три рази це відбувалося.
А іншого бойовика розстріляли за те, що він “сіяв смуту” в групі «Вагнер».
Казав, що нас просто як м'ясо кидають. Його за це вбили. Особисто з мого напрямку, де я перебував, у нас за тиждень поклали 400 людей у штурмах.
