Колишній офіцер британської армії полковник Річард Кемп у колонці для британського видання The Telegraph пише, що путінська війна проти України переміщується до країн Африки та Близького Сходу. В той самий час спецпризначенці Головного управління розвідки не втрачають жодного шансу на операції проти російських формувань та їх посіпак.
Головні тези:
- Українські спецпризначенці ГУР активно знижують російський військовий потенціал у африканському регіоні.
- Путінська війна проти України розширюється на Африку та Близький Схід, де ведеться активна боротьба за стратегічні ресурси.
- Україна використовує власних спецпризначенців та розвідувальні дані для здійснення атак на російських найманців.
- Країни Близького Сходу починають усвідомлювати обмежені можливості російської військової міці.
Полковник Кемп проаналізував “другий фронт” війни РФ проти України в Африці та на Близькому Сході
У війні, де на кону стоїть виживання країни, українські війська не мають іншого виходу, як бити ворога, де можуть, вважає аналітик.
Війна Путіна проти України та Заходу перекинулася на Африку та Близький Схід. Нещодавно Київ стверджував, що надав повстанським групам у Малі розвідувальні дані, які призвели до нападу на російських найманців Групи Вагнера, під час якого, як повідомляється, було вбито 84 людини.
Річард Кемп
Полковник Британської армії у відставці
Кемп згадав про те, що ПВК "Вагнер" брала участь у війні проти України, доки його нині покійний лідер Євген Пригожин минулого року не здійснив невдалий переворот проти Кремля. Відтоді вони розширили свою діяльність у Сахелі та Центральній Африці.
Ведучи виснажливу війну проти російської агресії, Україна постраждала від обмежень на використання боєприпасів із Заходу для наступу на території Росії. Проте Київ брав участь у боротьбі з росіянами, де тільки міг, використовуючи власні безпілотники, а також наземні сили. Це мало обмежений ефект, але відвернуло деякі російські оборонні засоби від фронту, а також забезпечило важливий поштовх українському моральному духу.
Тим часом, каже Кемп, Київ шукав військових можливостей ще далі, можливо, як відлуння Управління спеціальних операцій Черчилля, яке направило військових оперативників для створення «другого фронту» в Європі ще до того, як настав «День Д».
Принаймні з минулого року українські сили спеціального призначення намагалися завдати шкоди російським військовим можливостям, атакуючи деінде у світі.
У травні генерал Кирило Буданов, начальник військової розвідки України, заявив:
Ми проводимо операції, спрямовані на скорочення російського військового потенціалу скрізь, де це можливо.
Кирило Буданов
Начальник ГУР
Полковник Кемпа нагадав, що це включає Судан, де російські найманці підтримують Сили швидкої підтримки повстанців, які з весни минулого року воюють проти урядових військ. Головною метою Москви було забезпечити поставки золота, яким сприяли повстанці, щоб вести війну в Україні, в обхід санкцій Заходу. Працюючи над тим, щоб перервати ці постачання, Україна надала урядовим військам безпілотники та військову підготовку, а український спецназ, як повідомляється, здійснював напади на російських найманців.
Зараз картина змінюється, коли Росія, схоже, змінила сторону в громадянській війні, щоб отримати доступ до військово-морської бази поблизу Порт-Судан і приєднатися до свого союзника Ірану, який підтримує уряд. Угода Росії з урядом, яка передбачатиме кардинальний військовий настрій, передбачатиме розрив відносин Судану з Україною.
Як повідомляється, на Близькому Сході український спецназ атакує російські війська та знищує бойову техніку в Сирії принаймні з початку цього року спільно з антирежимними силами в країні. З початку війни в Україні Росія перекинула частину своїх бойових сил із Сирії, щоб збільшити кількість військ там, і метою Києва буде застосувати військовий тиск, щоб повернути назад цей крок.
Зусилля українського спецназу в Африці та на Близькому Сході можуть бути не більш ніж шпильками, які мають мінімальний стратегічний ефект. Але у війні, де на карту поставлено виживання країни, і за відсутності підтримки Заходу, у неї немає іншого вибору, як бити свого ворога, де тільки можна. Підрив злочинної російської діяльності в усьому світі явно відповідає нашим інтересам, а також інтересам Києва. Співпраця Путіна з Іраном, зокрема в Сирії, сприяє дестабілізації Близького Сходу, свідками чого ми є сьогодні, — впевнений Кемп.
В Африці Росія отримує контроль над стратегічними ресурсами, а також набуває багатства, щоб вести війну Путіна проти України. У Малі Африканський корпус охороняв уранові шахти та працює над тим, щоб заборонити Заходу доступ до них, що потенційно становить величезну загрозу для нашого ядерного виробництва електроенергії, ще одну можливість для енергетичного шантажу.
Москва також працює над посиленням політичної підтримки з боку африканських країн її війни проти України, а також її більш широкої конкуренції із Заходом. Тому ми маємо підтримувати Україну в її зовнішніх зусиллях, де тільки можемо.
Країни Близького Сходу бачать поразки Путіна в Україні
На думку полковника Кемпа, країни Близько Сходу, які колись були вражені російською військовою міццю, нарешті усвідомили, що це була лише ілюзія.
Так, у Сирії, де Путін колись мав шалений вплив, Росія втрачає свої позиції, хоча б тому, що вона почала передислокувати частину своїх сил звідти в Україну.
Також на послаблення позицій очільника Кремля вплинуло й те, що Група “Вагнера” більше не є його підтримкою у війні з Україною.
Ймовірно, Путін розглядає події в Ізраїлі як чудову можливість вирвати перемогу з щелепи поразок. Звичайно, є підтвердження того, що в короткостроковій перспективі він стане чистим бенефіціаром кривавої різні ХАМАС і війни, яка розгорілася після неї.
Однак ці “геніальні” плани диктатора можуть обернутися для нього новою геополітичною катастрофою.
Росія протягом тривалого часу мала токсичний вплив на Близькому Сході, але, як і з Україною, тепер вона отримала більше, ніж розраховувала. Він (Путін — ред.) може скільки заманеться вдавати, що він є головним гравцем у тому, що відбувається, але насправді він може мало впливати на те, що має статися. Якщо Путін розглядає цю кризу як засіб перемоги у війні в Україні, то це — нездійсненна мрія: така, яку міг вигадати лише відчайдушний диктатор.
