За словами глави Військового комітету НАТО, адмірала Роба Бауера, епоха миру та стабільності завершилась і попереду дуже непередбачувані часи.
Чи перебуває світ на порозі Третьої світової війни
Бауер підкреслив, що для протидії глобальним загрозам західні країни повинні почати залучати суспільство, а не обмежуватись стандартними планами керівництва штабів.
Нам потрібні державні та приватні актори, щоб змінити своє мислення з епохи, коли все можна було планувати, передбачити, контролювати та зосереджуватись на ефективності, до епохи, коли все може статися у будь-який момент. Епохи, коли ми маємо очікувати несподіваного, - зазначає очільник оборонного комітету НАТО.
Також Бауер закликав політичних лідерів та військове керівництво західних країн кардинально змінити свої підходи до надання військової допомоги Україні.
Ця війна ніколи не була пов’язана з реальною загрозою безпеці Росії з боку України чи НАТО. Ця війна полягає в тому, що Росія боїться чогось набагато могутнішого, ніж будь-яка фізична зброя на землі, — демократії. Якщо люди в Україні можуть мати демократичні права, то люди в Росії незабаром теж їх прагнутимуть, - підкреслив військовий високопосадовець НАТО.
Чому США не зробили більше для перемоги України у війні
Як зазначається у матеріалі видання Bloomberg, протягом 2 років від початку розв’язаної РФ злочинної війни проти України чи зробили США все можливе, аби допомогти Україні досягти максимально сильних позицій?
Стратегія президента Джо Байдена, безумовно, не була оптимальною. Але докорінна зміна траєкторії війни майже напевно вимагала б від Америки більш високих ризиків ескалації в умовах, коли вона мала лише обмежену можливість передбачити реакцію президента Росії Володимира Путіна, - йдеться у матеріалі видання.
Зазначається, що Україна поступово перехопила ініціативу після того, як російський штурм провалився у 2022 році.
В результаті контрнаступу наприкінці 2022 року перевантажені російські війська відкинули від Харкова і Херсона.
Однак у 2023 році ЗСУ не змогли прорвати краще підготовлені оборонні лінії на сході і півдні.
За інформацією журналістів видання, серед критиків політики адміністрації Байдена лунають закиди, що США могли зробити більше для України і також більш оперативно.
Можливо, тоді б Україна могла завдати сильнішого удару раніше, здійснивши рішучий контрнаступ, коли армія РФ була найбільш слабкою.
Вказано, що такий аргумент є справедливим, однак не варто його перебільшувати.
Постачання деяких життєво важливих видів озброєнь, таких як 155-мм боєприпаси, було обмеженим переважно доступністю світових запасів, а не американською щедрістю.
Незрозуміло, чи міг широкий контрнаступ розпочатися раніше весни 2023 року, коли росіяни вже окопалися. Оскільки українська армія була виснажена поєднанням відчайдушної оборони та опортуністичного наступу у 2022 році. Коли ж контрнаступ таки відбувся, його провал віддзеркалив глибоку слабкість української армії, в тому числі її нездатність проводити складні, багатоетапні операції – так само, як і брак допомоги, - йдеться у матеріалі видання.
Також вказується, що у березні 2022 року, коли армія РФ була вразливою, Вашингтон міг би поставити Путіну ультиматум, погрожуючи військовою інтервенцією Заходу на чолі зі США.
Однак Байден відкинув подібні ідеї з самого початку, остерігаючись ризику ще більшої конфронтації з Росією, зокрема ядерної ескалації.
Зараз ми знаємо, що Путін був не зацікавлений у прямій конфронтації із Заходом або застосуванні ядерної зброї в Україні: він не зробив цього навіть тоді, коли його армія зазнала поразки наприкінці 2022 року. Але це було важче зрозуміти, ніж просто стверджувати, на початку конфлікту, коли події були найбільш мінливими і інша стратегія США могла б мати найбільший ефект, - підкреслюють автори матеріалу.
