Редакція видання Forbes звертає увагу на те, що кампанія українських атак на російську нафтогазову інфраструктуру не лише позбавляє країну-агресорку головного джерела фінансування своєї агресії, але й також штовхає суспільство до революції, яка за масштабами може нагадати Лютневу 1917 року.
Головні тези:
- Українські атаки на російську нафтогазову інфраструктуру ведуть до дестабілізації її суспільства.
- Путін повинен урахувати історичні приклади, коли дефіцити та війна зробили царську імперію епіцентром революційних подій.
Україна має сили, щоб дестабілізувати Росію
Як зазначають журналісти, Україна вирішила завдавати потужних ударів по найвразливішому місцю ворога ще наприкінці 2023 року.
Однак тоді команда експрезидента США Джо Байдена завадила цій стратегії, адже боялася зростання світових цін на нафту.
Влітку 2025 року Україна розпочала нову кампанію ударів по російських НПЗ і нафтогонах. Цього разу, коли Вашингтон вже не заперечує проти таких ударів, кампанія принесла значні результати: за різними даними, РФ втратила від 17% до 20% своєї нафтопереробки.
Кремль не може ігнорувати той факт, що це спровокувало суттєвий дефіцит палива і зростання цін на нього на внутрішньому ринку Росії.
Ще один вагомий плюс полягає в тому, що пересічні росіяни дедалі більше відчувають на собі наслідки війни проти України.
На цьому тлі редакція видання Forbes дійшла висновку, що атаки українських дронів на ворожі НПЗ дають той ефект, який не змогли дати західні санкції.
З коментарем з цього приводу виступив колишній радник Міністерства оборони України Сергій Кузан:
Москва знайшла способи адаптуватися до західних санкцій, але поки що в неї немає надійного захисту від українських дронів.
За словами журналістів, російська пропаганда не може ігнорувати черги на АЗС в багатьох регіонах країни-агресорки.
Ба більше, економічна ситуація в Росії також різко погіршується на тлі війни проти України.
Путін часто позиціонує себе як спадкоємця царів, який відновлює імперію. Але йому варто згадати царя Миколу II під час Першої світової війни, коли надто розтягнуті фронти та внутрішній дефіцит зробили заворушення в країні такими ж небезпечними, як і ворог за кордоном.
