Дебютний документальний фільм "Татова колискова" режисерки Лесі Дяк отримав нагороду на Міжнародному кінофестивалі Doclisboa в Португалії.
Головні тези:
- Фільм “Татова колискова” розповідає історію ветерана війни Росії проти України, який намагається відновити стосунки з родиною.
- Режисерка Леся Дяк працювала над фільмом понад п'ять років, знімаючи понад сто годин матеріалу.
- Фільм отримав відзнаку на кінофестивалі Doclisboa в Португалії та нагороду HBO Max у межах програми The Last Stop Trieste.
- У творі документується важлива тема ветеранів війни та викликів, з якими вони стикаються після повернення додому.
Фільм про ветерана війни Росії проти України отримав нагороду в Португалії
Режисерка Леся Дяк отримала спеціальну відзнаку NEW TALENT TVCINE CHANNELS AWARD за найкращий перший повнометражний фільм.
Журі відзначило її за "зображення вразливості чоловіка у фільмі «Татова колискова», на якому війна лишила глибокі шрами".
Ми радіємо можливості привернути увагу міжнародної спільноти до труднощів українського ветерана, який повертається додому після трьох років служби на російсько-українській війні, — зазначила режисерка.
Про що фільм "Татова колиска"
"Татова колискова" — повнометражний документальний фільм. Режисеркою стрічки стала Леся Дяк, яка також стала продюсеркою стрічки разом із Монікою Лазуреан-Горган, Еленою Мартін та співпродюсером Хрвоє Освадічем.
У стрічці йдеться про ветерана Сергія, який повертається додому із зони бойових дій і намагається відновити стосунки з дружиною Надією та їхніми трьома синами.
Дяк працювала над стрічкою понад п'ять років. До роботи її спонукав розрив власних стосунків із ветераном — йдеться в інформаційному повідомлені про фільм. Загалом вона зафільмувала понад сто годин.
Родину Сергія, головного персонажа фільму, мені допомогла знайти українська громадська організація. Три роки я знімала історію і два роки створювала фільм, оскільки поєднувала все з моєю щоденною роботою у креативній агенції. Центральним персонажем я обрала Сергія, оскільки він був найбільш надломленим і я могла його зрозуміти. Існувала вразливість, яка об'єднувала нас попри вікові й гендерні відмінності.
Вперше фільм показали у межах програми Cinelink Сараєвського міжнародного кінофестивалю, де вона отримала нагороду Docu Talents from the East за найкращий документальний фільм на етапі постпродакшну.
У січні 2024 року фільм отримав нагороду HBO Max у межах програми The Last Stop Trieste та приз у 1000 євро.
