Попри те, що Україна офіційно не підтвердила свою військову присутність на території Курської області, бої там свідчать про три основні цілі України. Цю ситуацію аналізує видання The Telegraph.
Головні тези:
- Україна має явно визначені цілі у військовій операції на Курщині, включно з відведенням російських військ від наступальних операцій у Донецьку.
- На тлі відновлення наступального імпульсу Росією, Україна також працює над сіянням розбрату всередині Росії через транскордонні операції у Курській області.
- Проведення наступу на Курщині може вплинути на майбутні переговори щодо обміну територіями між Україною та Росією.
- Бойові дії на Курщині показують, що Росія не відреагувала на наступ України значущим чином.
Україна має три цілі військової операції на Курщині
Після понад двох років російської військової агресії Україна перебуває в наступі. 6 серпня вранці щонайменше 300 українських військовослужбовців, ймовірно, перетнули російський кордон у Курську.
Після нападу на прикордонні патрулі в Миколаєвому-Дарині та Олешні українські війська швидко окупували 350 квадратних кілометрів території Росії та взяли десятки росіян у полон, пише видання.
Наступальні операції України на Курщині не сповільнюються. Повідомляється, що вночі українські сили захопили контроль над Суджею, вийшли на околиці Коренево та просунулися на північ до Малої Локні.
Менш ніж за сорок вісім годин Україна захопила більше території, ніж за весь контрнаступ літа 2023 року, вважає The Telegraph.
Згідно з режимом оперативної секретності Генштаб України не коментує вторгнення на Курськ. Попри радіомовчання Києва, цілком очевидно, що наступ на Курську область просуває три ключові українські цілі.
Перша — це відведення російських військ від наступальних операцій у Донецьку. За минулий тиждень російські війська захопили частково під свій контроль села Прогрес, Євгенівка та Нью-Йорк. Хоча Україна заперечує заяву РФ про захоплення Нью-Йорка Росією, Зеленський нещодавно визнав, що «складно на всьому Східному фронті». Оскільки перспективи великих успіхів у наступі на Харкв є віддаленими, Росія може перенаправити ще більше призовників до Донецька найближчими тижнями. Курська наступальна операція України ускладнює цей процес.
Друга — сіяння розбрату всередині Росії. Відколи Росія відновила незначний наступальний імпульс на початку 2023 року, проукраїнські російські партизани періодично вторгаються на територію Росії. У травні та червні 2023 року РДК та ЛСР ненадовго зайняли кілька прикордонних населених пунктів Білгорода. Ці транскордонні операції поширилися на Курськ у березні 2024 року. Ці рейди мали на меті зруйнувати все більш крихке відчуття безпеки Росії та показати російській громадськості, що війна може прийти до них.
Нинішній наступ України на Курську область починається з того місця, де закінчилися ці рейди. Попри те, що Міноборони Росії швидко заявило, що знищує 300 “українських бойовиків”, які перетнули кордон, президент Володимир Путін був змушений скликати засідання Ради безпеки та публічно критикувати «велику провокацію» України. Російські провоєнні Telegram-канали ігнорували заклики Міноборони до спокою, наголошуючи на серйозності ситуації та висловлюючи розчарування повільним розгортанням підкріплень до Курська.
По-третє, просувати угоду про обмін територіями під час майбутніх переговорів. Радник Зеленського Михайло Подоляк заявив, що Україна почала наступ на Курську область, щоб зміцнити свою майбутню переговорну позицію. Можливо, обговорюватиметься обмін територіями Харківщини на курські. Хоча незрозуміло, чи зможе Україна утримувати там села, наступ показав, що прорватися на російську територію легше, ніж знищити російські укріплення на сході України.
Попри свій початковий імпульс, просування України на Курщині, ймовірно, буде недовгим. Західний і внутрішній тиск, ймовірно, змусить Київ змінити курс. США, очевидно, збентежені діями Києва, а європейські ціни на газ зросли до максимумів 2024 року через захоплення Україною газового експортного хабу Суджа. Внутрішня критика щодо відволікання дорогоцінної робочої сили з основних ліній фронту та цивільних витрат може переконати Київ відступити, пише видання.
Однак наступ ЗСУ під Курськом показує, що Росія не винесла уроків із блискавичного захоплення Ростова Групою Вагнера під час заколоту в червні 2023 року. Окрім передбачуваних погроз знищення України та застосування тактичної ядерної зброї, Росія не відреагувала суттєво на наступ на Курську область. Оскільки літаки F-16 також прибувають на передову, у Путіна є багато причин для занепокоєння.
Що відомо про взяття під контроль ЗСУ станції “Газпрому” на Курщині
Наступ українських військових у Курській області може бути найбільшою наземною операцією на території РФ з часів Другої світової війни.
У матеріалі видання The Washington Post із посиланням на неназваного американського посадовця зазначається, що наразі США намагаються зв’язатись з керівництвом України для отримання більшої кількості подробиць стосовно ситуації у Курській області.
Журналісти підкреслюють, що за словами одного з радників президента Володимира Зеленського, українські військові взяли під контроль газовимірювальну станцію на відстані близько 8 км від кордону.
Деякі аналітики припустили, що мета Києва може полягати у тому, щоб повністю припинити постачання російського газу до Європи як точки впливу. У четвер газ все ще надходив через "Суджу", останню діючу точку відвантаження трубопроводу, який транспортує російський природний газ до Європи через Україну. Україна отримує прибуткові транзитні збори, але висловила бажання відрізати решту енергетичного бізнесу Росії в Європі, - підкреслюється у матеріалі видання.
