Зонд NASA пережив максимальне зближення з Сонцем

Марина Ліщук

Джерело: Reuters

У NASA підтвердили, що космічний зонд Parker Solar вцілів і продовжує працювати у нормальному режимі після історичного максимального зближення із Сонцем.

Головні тези:

Зонд Parker Solar вижив після максимального зближення з Сонцем, пролетівши на відстані усього 6,1 млн км.
Космічний апарат витримав температуру у 982 градуси Цельсію, пролетівши на швидкості до 692 тисяч км/год.
Місія зонда полягає у вивченні корони Сонця та походженні сонячного вітру для кращого розуміння процесів у нашій зірці
NASA очікує отримати детальні дані про стан Parker Solar після максимального зближення 1 січня
Зонд Parker Solar буде кружляти навколо Сонця на близькій відстані, допоки вчені не відкриють всі таємниці корони та сонячного вітру

Що відомо про максимальне зближення зонду Parker Solar з Сонцем

Космічний зонд пролетів на відстані усього 6,1 млн км від поверхні Сонця 24 грудня. Він пройшов через зовнішню атмосферу нашої материнської зірки, яка називається короною.

У NASA повідомили, що команда операторів Лабораторії прикладної фізики Джона Гопкінса в Меріленді отримали сигнал маячка від зонда незадовго до опівночі у четвер.

У космічному агентстві США очікують на отримання детальних телеметричних даних про стан Parker Solar 1 січня.

Зонд NASA Parker Solar не постраждав після максимального зближення із Сонцем — Зонд NASA Parker Solar

Космічний апарат пройшов максимально близько від Сонця на швидкості до 692 тисяч км/год та витримав температуру у 982 градуси Цельсію.

Таке вивчення Сонця зблизька дозволяє Parker Solar Probe проводити вимірювання, які допомагають вченим краще зрозуміти, як матеріал в цьому регіоні нагрівається до мільйонів градусів, простежити походження сонячного вітру (безперервний потік матеріалу, що виходить з Сонця) і виявити, як енергійні частинки прискорюються до швидкості, близької до швидкості світла, — пояснюють у NASA.

сонячний зонд Parker було запущено у 2018 році, який поступово наближається до Сонця, використовуючи прольоти Венери, аби гравітаційно витягнути його на тіснішу орбіту з Сонцем.