Герой України, офіцер Національної гвардії, снайпер Дмитро Фінашин зустрів повномасштабне вторгнення Росії на Луганщині. У травні 2022 року під час бою на Донеччині він отримав важке поранення та вважався загиблим. Однак Дмитро вижив, пройшов реабілітацію після втрати руки, та повернувся до лав Сил оборони України.
Він поділився з online.ua, як цивільні українці реагують на ветеранів, та на що їм потрібно звертати увагу.
Суспільству треба призвичаїтися до ветеранів
Дмитро Фінашин розповідає, що надмірної уваги від цивільних немає — люди живуть своїм життям.
Часто навіть якщо у формі, хоча я по формі дуже рідко, то взагалі дивляться в іншу сторону, і роблять вигляд, що в тебе не існує. Якщо ти просто йдеш, то хтось дивиться так прискіпливо, чи ти десь сховав руку всередину куртки чи в тебе нема руки. Хіба що в такому вигляді.
Дмитро Фінашин
Офіцер Національної гвардії, снайпер, Герой України
Суспільство не знає як себе поводити. Їм треба призвичаїтися, бо ветерани — це люди специфічні вже, це люди, які мають свої психологічні травми і дуже важкий пережитий досвід.
За словами Фінашина, десь треба з розумінням ставитися, десь почитати літератури, як ставитися до таких людей, бо ПТСР — це історія, яка буде в багатьох.
Наприклад бізнесу — відкриваєш свій магазин, кладеш бруківку чи плиточку біля свого приміщення, зроби, будь ласкавий, той з'їзд з тротуару на дорогу, подумай про інших, тобі і мами з колясочками будуть вдячні і всі.
Також Фінашин поділився своїм досвідом з пандусами: “ти приходиш, там п'ять сходинок крутих. Я по ним трошки з обережністю підіймаюся і там до них просто приварено два півтораметрових швелера під кутом 45 градусів і ти дивишся і розумієш, що це нібито зробили, щоб людина могла піднятися на кріслі”.
Ніби як, згідно закону є? Є. Я би посадив власника цього магазину в те крісло і сказав, ану з'їжджай. Це просто знущання над людьми. Це зневага до людей, як на мене. Я б за таке жорстко карав.
Після служби, каже Дмитро Фінашин, як не крути, але всі повернуться до свого цивільного життя, так, в статусі ветерана, але потрібно буде жити.
Кожен має подумати про те, як як саме створити оці можливості для цих людей.
