Медсестра Світлана зі 128-ої окремої бригади ТрО знищила групу окупантів пострілом з гранатомета і врятувала підрозділ від оточення.
Головні тези:
- Медсестра Світлана зі 128-ої бригади ТрО врятувала підрозділ від оточення та знищила групу штурмовиків РФ з гранатомета.
- Під час атаки російських окупантів, вона взяла на себе командування і виявила надзвичайну сміливість та мужність.
Подвиг медсестри: смілива жінка врятувала підрозділ від оточення
Коли почалася потужна атака російських окупантів з бронетехнікою і десантом, Світлана була на ротному опорному пункті. У цей момент підрозділ залишився без командира, тому Світлана взяла командування на себе. Вона по рації отримувала інструкції від комбата, який бачив поле бою з відеотрансляції, і корегувала дії всіх бійців на позиціях.
Від початку повномасштабного вторгнення Світлана пішла доброволицею, бо мала великий медичний досвід — працювала медсестрою у реанімації лікарні імені Мечникова у Дніпрі. Той досвід допоміг врятувати десятки життів.
Опорний пункт знаходився серед руїн населеного пункту. Спочатку Світлана відстрілювалась разом з побратимами. Коли стало зрозуміло, що позиції підрозділу оточені, бо група окупантів зайшла у один з будинків з тилу і взяла під вогневий контроль шляхи відходу і доставки боєприпасів, Світлана взяла в руки одноразовий гранатомет.
Я попросила хлопців триматися і ні в якому разі не покидати свої позиції, бо тоді точно не встоїмо. А потім взяла одноразовий гранатомет і пішла назустріч російським штурмовикам. Вони підібралися занадто близько — були всього через дві хати. Я обійшла їх, встала і зробила постріл у вікно будинку. Вся група окупантів там і залишилась.
Стійкість наших воїнів і сміливі дії Світлани зірвали атаку і оточення позиції наших бійців. Завдяки тій перемозі, отриманій на руїнах Старомайорського, за кілька діб вдалося провести ротацію і вивести бійців з позицій.
Хлопці казали: ну, ти відірвана. А що було робити у той момент? Чекати, коли ворог нас всіх переб’є?
Днями командир 128 бригади ТрО "Дике Поле" вручив Світлані нагороду, Хрест Сухопутних військ.
Навіть ніяково, бо у мене вже два Золотих Хрести першого і другого ступеню, багато нагород, а когось подавали стільки разів, а він ще не отримав.
Син Світлани, теж доброволець, загинув у бою під Бахмутом. А вона вирішила, що її мета — рятувати життя побратимів. Тому з новою нагородою повернулась до свого батальйону, який тримає оборону на Запорізькому напрямку.
