Американський журналіст та аналітик Калеб Ларсон звертає увагу на те, що радянський МіГ-23 Flogge програвав західним аналогам за маневреністю, авіонікою та надійністю.
Головні тези:
- Радянський підхід до виробництва винищувачів концентрувався на кількості, а не якості.
- Навіть з деякими позитивними рисами, такими як вражаюча швидкість та недороге виробництво, МіГ-23 так і не зміг зберегти конкурентоспроможність.
Винищувач МіГ-23 — ще один гучний провал Росії
На переконання експерта, МіГ-23 був яскравим прикладом радянського підходу, адже тоді дбали про кількість, а не на якість.
Калеб Ларсон наголошує, що МіГ-23 мав крило зі змінною стрілоподібністю, що давало йому змогу змінювати форму крила для різних профілів польоту, фактично оптимізуючи характеристики підйомної сили і опору на різних швидкостях.
При цьому, хоча це на папері забезпечувало експлуатаційну гнучкість, воно також було досить складною конструкцією, зазначає експерт.Порівняно із західними винищувачами, такими як F-4 Phantom II або пізнішим F-15 Eagle, МіГ-23 мав суттєві недоліки з погляду маневреності, бортової авіоніки та загальної надійності.
За словами експерта, його управління на низьких швидкостях було особливо проблематичним, а нестабільна конструкція лякала навіть досвідчених пілотів.
Переваги МіГ-23 не змогли його врятувати
Калеб Ларсон не заперечує той факт, що у МіГ-23 були деякі помітні сильні сторони, пише 19FortyFive.
Насамперед йдеться про його вражаючу швидкість, особливо порівняно з іншими радянськими літаками тієї епохи, такими як МіГ-21.
Ба більше, саме МіГ-23 міг похизуватися поліпшеною дальністю польоту, вантажопідйомністю і можливостями радіолокаціями.
МіГ-23 був відносно недорогим і простим у виробництві у великих кількостях, що дозволило б Радянському Союзу наситити потенційні зони військових дій багатьма сотнями МіГ-23, створивши значну наступальну повітряну присутність, незалежно від недоліків реактивних літаків.
Попри це, що важливо розуміти,радянському винищувачу так і не вдалося скоротити якісний розрив з аналогами реактивних винищувачів НАТО.
Успіхи і невдачі літака підкреслюють ширшу динаміку холодної війни, в якій Захід прагнув до якісної переваги над Радянським Союзом, а СРСР розраховував лише на кількість.
