Боєць 3-го батальйону “Свобода” Бригади наступу НГУ “Рубіж”, професійний гуморист та колишній учасник “Ліги Сміху” Владислав Первухін із позивним “Первак” вважає, що з військовослужбовцями можна жартувати абсолютно про все, однак важливо відчувати співрозмовника, момент та доречність жарту.
Головні тези:
- Роль гумору під час війни не можна недооцінювати, однак жарти повинні піднімати настрій, а не ображати.
- Багато військових запам'ятовують саме кумедні моменти свого фронтового життя.
- “Первак” поділився історією про “ГРУшника”, яка досі веселить його та усіх побратимів.
Як вдало жартувати із військовими
За словами ”Первака”, цивільним не варто жартувати з військовими на складні та щемкі теми, якщо немає усвідомлення про що мовиться. Адже жарт має бути смішним, а не образливим.
Боєць наголошує, що гумор — це стабілізація організму та психіки. Ба більше, у стресові моменти він працює навіть як антидот.
Ми з парубками спокійно можемо говорити про одну ногу тут, другу — там, але якщо це весело та піднімає загальний настрій. А просто прийти та типу сказати: “Безногий!” — це взагалі не весело та не прикольно. Так не можна робити.
Владислав “Первак” Первухін
Боєць 3-го батальйону “Свобода” Бригади наступу НГУ “Рубіж”
Попри те, що війна — це кров, жах та смерть, багато воїнів доволі часто запам'ятовують саме кумедні моменти, які трапляються на фронті.
Як зазначає “Первак”, у нього це історія про “ГРУшника” — так вони з побратимами жартома називали українського військового, який був дуже спритним, мав багато корисних навичок, однак поводився інколи вкрай підозріло.
Ніби такий простий мужичок-мужичок, а потім “бац” — і весь магазин кладе рівно в ціль. Ніби в тапочках ходить, сальце собі нарізає, а потім — на кросі пробіг перший. Такий максимально простий мужичок, але спливають якісь деталі.
Про випадок із “біологічною зброєю”
Найцікавіше почалося тоді, коли “ГРУшник” та ще один побратим “Первака” були на позиціях, на дуже нестабільній ділянці фронту та чергували вдвох в окопі.
На другий чи третій день йому дуже захотілося в туалет.
“ГРУшник” йде, відкриває пакетик — і тут починається штурм. Цей стоїть, відстрілюється, кричить: “Братан, швидше, у нас тут штурм!”. Той такий: “Що-що-що?”. Наш побратим стріляє далі. “Братан, давай! Давай! Вони (росіяни — ред.) вже близько!”. А там дистанція десь метрів 60 між позиціями, і це вони вже йдуть, тобто там дистанція ще більше скоротилась. Тут ззаду, каже, чую: “Братан, пригнись!” — і тут пакет просто в сторону ворога полетів з “біологічною зброєю”.
Владислав “Первак” Первухін
Боєць 3-го батальйону “Свобода” Бригади наступу НГУ “Рубіж”
За словами “Первака”, вони відстояли позицію і розповіли цю кумедну історію побратимам.
Однак на цьому кумедні історії зі славнозвісним “ГРУшником” не закінчилися. Він також запам'ятався “Перваку” мотиваційним та риторичним запитанням: “Ми розвідка чи кукурудза?!”, на яке воїн досі не може знайти відповідь.
