Після активізації боїв у районі Авдіївки та після того, як на межі зупинки роботи опинився Авдіївський коксохімічний завод, а місцеве населення внаслідок масованих обстрілів терористами залишилося без світла, води і опалення в 20-градусні морози, Україна взялася рятувати своїх громадян в цьому населеному пункті. Вже ряд знаних волонтерських фондів почали передавати і везти особисто в район Авдіївки допомогу як для цивільного населення, так і для військових.
Серед тих, хто вирушив до Авдіївки, – волонтер Мирослав Гай. Перед від’їздом він розповів в інтерв’ю ONLINE.UA, чого зараз найбільше потребують наші військові і співгромадяни, що опинилися в заручниках розв’язаної Російською Федерацією війни, про бої, перемоги та втрати українського війська за останній тиждень, а також про можливі причини й наслідки абсурдних, на перший погляд, спроб бойовиків прорвати оборону сил АТО в районі Авдіївки саме зараз.
- Мирославе, ви ж відслідковуєте ситуацію навколо Авдіївки? Що там відбувалося, за вашою інформацією, впродовж всіх цих днів?
- Я розмовляв сьогодні з прес-офіцером 72 бригади Оленою Мокренчук, яка приїхала в Київ на похорон бійців цієї бригади, що героїчно загинули за останні дні. Вона мені розповіла, що тільки за минулу добу було здійснено 7 спроб прориву. Крім того, противник 4 рази використовував системи "Град", прилітали повні пакети в район Авдіївки. І вже сьогодні (1 лютого, - ONLINE.UA) противник здійснив ще декілька спроб прориву. Вони постійно атакують і обстрілюють.
Наразі там розгорнуті пункти обігріву для цивільного населення. Це зробили як військові, так і ДСНС. Слава Богу, Україна дуже швидко відреагувала. І влада відреагувала, і пересічні громадяни, волонтери зараз всі збирають допомогу для мешканців Авдіївки і для військових. Я, зокрема, везу допомогу для військових і передаю "Новою поштою" достатньо великий об’єм для того, щоб військові вирішували, як її розподіляти і кому роздати. Така ситуація.
Мирослав Гай. Фото: Facebook
- А в чому зараз є найгостріша потреба? Багато хто з волонтерів пише, що критично потрібна та ж термобілизна…
- Ну, дивіться. Я думаю, що люди, які виходять зі своїх будинків, вони мають якийсь теплий одяг. Але ситуація може змінитися у будь-яку мить. І одна справа - мати теплий одяг, в якому ви ходите на роботу, а інша - якщо ви змушені провести тривалий час, наприклад, в холодному приміщенні.
Слава Богу, зараз опалення потроху відновили. Але, наскільки я знаю, температура в будинках досі незадовільна. Не можуть дати нормальну температуру через постійні обстріли і неможливість проводити нормально ремонти. Так, теплий одяг, звичайно, треба.
Абсолютно різна щодо потреб приходить інформація. Точно потрібні розхідні матеріали по гігієнці. Елементарні речі: вологі серветки, мило, туалетний папір. Зараз вирішують, яким чином провести евакуацію. І такі елементарні розхідні матеріали завжди потрібні - через проблеми з водою. Там же проблеми з водопостачанням.
Потрібні ліки. Всі ті звичайні ліки, якими ми користуємось вдома. Жарознижуючі, протизапальні, проти грипу, просте примітивне знеболювальне, як "Анальгін", наприклад - просто щоб дати людині, бабусі, в якої болить голова... Всі інші потреби я буду з’ясовувати по ходу. Тому що ми їдемо ще й по іншим завданням. Ми там маємо техніку відремонтувати для однієї з військових груп, яка працює по евакуації населення. Потім ми веземо допомогу хлопцям, які займаються медичною евакуацією, для "АСАП Реск’ю". І так далі. Передаємо посилки. Тобто у мене трохи більше завдань.
Ну, і ще, заодно, я хочу подивитися сам особисто на ці пункти: як відбувається координація, і кому ліпше передавати дистанційно. Бо возити маленькими автівками немає сенсу, є сенс передавати "Новою поштою" на найближчі пункти, де військові б могли забирати. Але для цього треба зрозуміти, що і як там відбувається. Я вирішив передавати допомогу військовим, як і раніше, тому що військовим ліпше видно, вони перші стикаються з місцевим населенням і краще розуміють, кому і в якому об’ємі треба допомагати. Тому я буду передавати допомогу на 72 бригаду.
- Повернімося до боїв. Ви казали про спроби прориву. Можете щось сказати про те, які сили сконцентровані з того боку?
- Інформація йде різна. Є багато вкидів, в тому числі, з боку противника. Постійно йдуть якісь закиди щодо колон техніки, які йдуть, "Градів", які вийшли. Ну, що? Там за ці три роки достатньо в Донецьку накопичилось техніки для того, щоб вести повноцінні бойові дії з нами. Тому говорити про те, які сили… Сили - ті самі. Просто вони зараз стягують ще й з інших напрямків. Я так розумію, що після заяв (прес-секретаря президента РФ Володимира Путіна Дмитра, - ONLINE.UA) Пєскова, що Авдіївку взяли (а це є повна брехня), що бойовики там успішно ведуть якісь бойові дії, ці бідолаги були змушені туди кинути все, що у них є.
Читайте також: Загострення га Донбасі: хроніка подій, фото і відео
Слава Богу, ситуація абсолютно контрольована. 72 бригада, не дивлячись на втрати (сьогодні похорон відбувається), дає прочухана бойовикам і дуже міцно тримає позиції.
- Ми покращили свої позиції після всіх цих подій?
- В якомусь сенсі – так. З іншого боку, ви ж самі розумієте: жодна позиція не може бути в такій війні хорошою постійно. Через те, що бойовики, наприклад, ведуть обстріли з жилих кварталів, куди не можуть відповідати наші бійці. Або можуть відповідати якось обмежено. І це створює кожного разу великі складнощі для особового складу. Тому що бойовики ведуть проти нас війну, а ми не можемо вести війну тими методами, якими потрібно, через наявність великої кількості цивільного населення там. Тому складно щось сказати. Десь поліпшилось. Десь тримаємось. Отак.
- По втратах. Семеро загиблих (за даними на ранок 1 лютого, за останніми даними, кількість загиблих українських бійців зросла, - ONLINE.UA), з якими сьогодні прощалися в Києві на Майдані - це всі наші втрати підтверджені?
- Розумієте, є летальні втрати, а є ж втрати пораненими. Велика кількість була поранених. Чесно кажучи, в останні дні так швидко змінювалась інформація по поранених, що я просто не встигаю відстежувати. Останній раз казали про 20 поранених - за позаминулу, здається, добу…
Мені складно сказати. Ми ж не знаємо, хто там зник безвісти. Плюс не завжди всі втрати оголошуються. Просто немає такої можливості.
Я взагалі, якщо пишу про втрати, роблю це лише після того, як з’являється якийсь офіційний звіт, наприклад, від штабу АТО. Чому? Тому що їм видніше. Противник не має розуміти своєї ефективності. Є у нас втрати, немає - вони не мають знати. Бо вони тоді чітко будуть розуміти, влучили вони чи не влучили, куди саме влучили.
- А що ми знаємо про їхні втрати наразі?
- Мені сьогодні прийшла інформація з Донецька. Там же є багато людей, які підтримують Україну - і вони кажуть, що морги Донецька завалені просто тілами бойовиків. Я не розумію, що це означає – "завалені". Розумію тільки, що втрати у них більші, ніж у нас. Але при штурмі втрати атакуючої сторони завжди більші. Тому що легше оборонятися, коли ти маєш укріплені позиції, ніж штурмувати, коли ти маєш, вибачте мені, за технікою, на відкритій місцевості кудись бігти. Тому, звичайно, в особовому складі у них втрати великі.
- Панікують вони? Чи паніки нема поки?
- Що означає нема? Звичайно, є, я думаю. Та сторона постійно звітує, що нібито українська армія штурмує Донецьк. Це неправда. А вони постійно репетують, що ми їх штурмуємо регулярно. Відповідно, це нагнітання паніки з того боку. І, я так розумію, ця інформація курсує постійно і в Російській Федерації. Вони нагнітають, таким чином, ситуацію. А значить, не може не бути паніки. Якщо, вибачте мені, їхні пропагандистські ЗМІ постійно розповідають про те, що іде штурм - ясно, що люди постійно мають боятися, нервуватися і панікувати.
Ну, що ж… Самі собі створюють такі умови.
- А як ви для себе пояснюєте, чому вони пішли наступати саме на цьому напрямку і саме зараз?
- Я думаю, що є кілька причин того. Але я завжди додаю, що я - не військовий експерт, і це є моєю особистою приватною думкою.
Я думаю, що одна з причин - це перемовини в нормандському форматі, які мають бути, і на яких нібито має підніматися питання України. У нас завжди, коли є якісь важливі дипломатичні перемовини, виникає напруга на фронті. Тому що росіяни використовують бойові дії як методи шантажу і впливу в дипломатичних переговорах.
Друге питання - це те, що Збройні Сили останнім часом багато звітують про свої тактичні успіхи. І зрозуміло, що бойовикам, приватним військовим компаніям і керівництву цього ОРДЛО, які отримують кошти від Російської Федерації, потрібно теж показувати якісь результати. Інакше виникає питання, за що їм платить Кремль, якщо йде просування ЗСУ?
В інформаційному плані ми виграємо в цьому сенсі. У них - паніка, у нас - впевненість у своїх діях. Крім того, моральна і юридична сторона наша абсолютно в порядку, тобто, на нашому боці правда, як то кажуть. Відповідно бойовикам теж потрібно звітувати про якісь успіхи. От їхній Пєсков вже звітує, що вони взяли Авдївку. Це брехня, але в інформаційному тлі на російських каналах будуть показувати цю брехню, видаватимуть її за правду і, відповідно, матимуть якісь свої там чи дивіденди, чи я не знаю, що вони з цього хочуть отримати.
Ну, і давайте не забувати, що були перемовини Петра Олексійовича (Порошенка, - ONLINE.UA) в Німеччині. Він був змушений перервати перемовини з Ангелою Меркель і терміново вилітати в Київ, збирати РНБО через ситуацію в Авдіївці.
І четверте - це те, що ми ж не знаємо, про що розмовляли Путін з Трампом. Є тільки попередня інформація, що мова йшла про Україну. Я не знаю, може, вони якось недобре поговорили, тому що Путін же відмовляється сприймати Україну як суб’єкт процесу. Нас сприймають як об’єкт. Вони так думають. І бажають вести перемовини з американською стороною чогось. Розумієте? Так що, гадаю, це теж - засіб такого психологічно-дипломатичного впливу. Шантаж. Мовляв, а хочете ми вам зробимо зараз біженців, як у Сирії? Зробимо гуманітарну катастрофу в центрі Європи, якщо ви не будете з нами розмовляти. А розмовляти треба з нами.
Немає ніколи якоїсь однієї причини. Завжди є комплекс причин. І розглядати ситуацію завжди треба в комплексі.
- На вашу неекспертну і суб’єктивну думку, ця ситуація, ця активізація - вона завершиться стишенням поступовим чи, можливо, війна на Донбасі перейде в більш активну фазу?
- Мені складно щось про це сказати. Індикатори є різні. Треба дивитися на те, що там відбувається на кордоні. Чи буде там розгортання якихось інфраструктур військових, на зразок вузлів зв’язку. Чи буде збільшення кількості особового складу з РФ, чи перекидання якихось сил… Це все має моніторити Генеральний штаб. Він цим і займається. Якщо готується більш потужна ескалація - ми про це дізнаємось. Нам повідомлять. Тому що великі пересування не приховати, розумієте? Особливо із сучасними засобами зв’язку і техніки. Зараз кожна людина з мобільним телефоном фактично стає джерелом інформації.
Чи це буде нагнітатися - я не знаю. Але, дивлячись, як вони штурмують цю Авдіївку, я думаю, що вони принципово вирішили займатися цим питанням. Через те, що були зроблені політичні заяви Кремлем. Відповідно, вони самі поставили себе в такий глухий кут, коли вже прозвітували, що там трохи не розбили ЗСУ, що у нас там гігантські втрати в сотні людей. А це неправда. І чого вони домоглися? Вони виглядають абсолютними дурнями в цій ситуації.
- Чи може, на вашу думку, ситуація в Авдіївці стати якимось переломним моментом у тому, як ставиться українська влада до цієї війни, як вона взагалі діє?
- Я думаю, що ця ситуація може стати переломним моментом для українського військово-політичного керівництва. Але не в силу ескалації конфлікту, бо ескалації нема. Там іде війна. А війна завжди має і активну фазу, і фазу затихання. Тобто - це не ескалація. Це - війна. Але переломною ця ситуація може стати через Авдіївський коксохім. Це містоутворююче підприємство, тисячі людей там працюють, і те, що він зараз, фактично, зупинився і не працює - це вже призводить до серйозних проблем в українській економіці. Бо дуже багато підприємств у нас ще з радянських часів зв’язані між собою. Відповідно, зупинка коксохіму призведе до погіршення роботи на ряді інших підприємств, які з ним пов’язані. Це - серйозне питання, серйозна проблема. І розумієте, якщо раніше вдавалося з ними якось піти на перемир’я і відремонтувати якусь інфраструктуру, електропостачання відновити, щоб завод функціонував, то те, що відбувається зараз, говорить про те, що домовитись вже не можуть. Ані Ахметов, ані всі, хто там причетний до цього всього, не можуть домовитись.
То ж бойовики не самі побігли наступати. Вони ж луплять і по лікарні, і по інфраструктурі тому, що їм так наказали. Вони ніколи не роблять нічого самостійно. Ми не бачимо цього, не знаємо напевне, але зараз якісь ідуть перемовини. Перемовини - хочемо ми чи не хочемо, хто б там не кричав "зрада" - вони насправді мають відбуватися постійно. Навіть на рівні обміну полоненими, структури, цивільного населення. Мінський формат он знову зараз сплив, розумієте?
Обстріляна бойовиками Авдіївка. Фото: Facebook В'ячеслава Аброськіна
- То вони ж не з'явилися в Мінськ! Ні Росія, ні ОРДЛО (вже після інтерв'ю стало відомо, що в Мінську таки відбулося засідання контактної групи по Донбасу, де бойовиків закликали припинити обстріли на Донбасі, - ONLINE.UA)…
- Так я про це й кажу. Є якась криза в перемовинах. Чи вони не хочуть з нами розмовляти, а хочуть розмовляти тільки з європейськими представниками, шантажують всіх, відповідно… Зараз будь-яка людина, яка може аналізувати, співставляти, бачить цю кризу. Не можуть домовитись. Навіть в грошових питаннях - як от з коксохімом.
А це означає, що може бути ескалація ще більша. Це поганий індикатор.
Читайте також: Сили АТО взяли контроль над надважливою трасою, трупи бойовиків десятками звозять в морги - очевидець про бої в Авдіївці
- Але, з іншого боку, як би цинічно це не звучало - можливо, ситуація з коксохімом, з Авдіївкою взагалі може стати нашим козирем на європейській арені, на світовій?
- З урахуванням того, що ми з сьогоднішнього дня будемо головувати в Радбезі ООН… Що це нам дає? Фактично, нічого, крім того, що ми можемо трошки підкорегувати порядок денний. Відповідно, я думаю, що - так, ситуація в Авдіївці може стати нашим козирем. Якщо її правильно, грамотно використати. А я сподіваюсь, так воно і буде. І президент вже дав наказ на те, щоб наші дипломати підняли ці питання в ООН. Так що, гадаю, цим дійсно можна буде скористатися.
Але, на жаль, дипломатичний шлях - він дуже довгий і складний. А люди мерзнуть або гинуть прямо зараз. Це відбувається щосекунди. І в цьому - драматизм і трагічність цієї всієї ситуації.
Продовження інтерв'ю з Мирославом Гаєм читайте на ONLINE.UA найближчими днями
