Українські оборонні компанії змушені адаптувати виробництво під постійні російські ракетні та дронові удари, відмовляючись від великих централізованих заводів і розподіляючи процес між десятками локацій, часто навіть у різних країнах Європи.
Головні тези:
- Українські оборонні компанії застосовують модель 'розосередженого виробництва' для захисту від російських ударів.
- Використання розподіленої виробничої системи збільшує стійкість компаній у умовах війни.
Українська оборонка знайшла спосіб протидіяти російським ударам
Цей підхід має стати стандартом і для європейської оборонної промисловості.
Зазначається, що великі підприємства в Україні вже неодноразово ставали цілями атак, зокрема й об’єкти іноземних компаній. Це змусило виробників переходити до моделі "розосередженого виробництва", а подекуди — працювати під землею або в невеликих прихованих цехах. Водночас це ускладнює логістику і підвищує витрати.
Заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України Давид Алоян вказує, що європейським партнерам варто врахувати український досвід. "Деяким країнам точно варто", — сказав він.
Подібної позиції дотримуються і представники оборонного бізнесу. Керівник українсько-естонської компанії Ark Robotics, який із міркувань безпеки виступає під псевдонімом Achi, пояснює, що його компанія змушена працювати за принципом розподіленого виробництва. Він додає, що підприємство уникає створення великих "гігазаводів", щоб не перетворюватися на привабливу ціль для ударів.
Компанія Ark Robotics, що базується в Естонії та має інженерний центр у Києві, розробляє дрони, наземних роботів та програмне забезпечення для автономних систем. Її команди працюють у кількох країнах Європи, а частину випробувань проводять безпосередньо в Україні, інколи поблизу фронту. Через посилення атак виробник вже розширює діяльність за межі України, побоюючись нових руйнувань та ризиків для персоналу.
Інші українські компанії також перейшли до багатолокаційної моделі. Зокрема, Frontline Robotics заявляє, що її система побудована так, аби витримати втрату будь-якого окремого майданчика. Водночас компанія визнає, що це створює постійну організаційну складність, оскільки виробництво постійно "рухається" між різними точками.
Один із ключових висновків, який компанії винесли з війни в Україні, формулюється так: "Стійкість не може залежати від одного об’єкта, одного постачальника або однієї географії. Сучасна оборона потребує розподілених можливостей, які можуть продовжувати роботу під тиском."
Аналітики та представники НАТО також відзначають, що досвід України змінює підхід до планування оборонної інфраструктури на Заході. Вони підкреслюють, що великі централізовані командні центри та виробничі вузли стають дедалі вразливішими в умовах сучасної війни, де удари можуть завдаватися на великій відстані та з високою точністю.
