Парламент Франції виніс вотум недовіри уряду прем'єра Мішеля Барньє. Міністрів відправили у відставку.
Головні тези:
- Парламент Франції виніс вотум недовіри уряду прем'єра Мішеля Барньє, що призвело до його відставки та відправлення міністрів у відставку.
- Макрону буде складніше знайти кандидата на посаду прем'єр-міністра через відсутність більшості в парламенті та ризик частої зміни уряду.
- Праворадикали можуть скористатися кризою для заблокування дій Макрона та змусити його розпускати парламент, що породить політичний хаос.
- Макрон має намір продовжувати свою каденцію та уникнути процедури імпічменту, що дозволяє опозиції відсунути його від влади.
- Наступні кроки у Франції можуть визначити майбутнє країни та Європи, залежно від рішень, які прийме Макрон у зв'язку з кризою.
Уряд Франції йде у відставку
За винесення вотуму недовіри проголосував 331 депутат Національних зборів (нижня палата парламенту). Загалом для такого рішення потрібно було 289 голосів.
Це перший випадок винесення вотуму недовіри уряду з 1962 року.
Коротка каденція Мішеля Барньє у якості прем'єр-міністра (він пробув на посаді лише три місяці — менше за будь-якого іншого прем'єра Франції з 1958 року) була спочатку обумовлена підсумками літніх дострокових парламентських виборів.
За підсумками партія Емманюеля Макрона "Разом за республіку" разом із союзниками не змогла отримати більшості в Національній асамблеї, нижній палаті французького парламенту. Пропрезидентські сили змогли взяти лише 211 із 577 місць.
Оскільки Макрон відмовився призначати прем'єр-міністра від лівих партій, котрі посіли перше місце на виборах, доля уряду Барньє виявилася повністю в руках праворадикалів з "Національного об'єднання" Марін Ле Пен. У зв'язку з цим і було обрано саму кандидатуру консерватора Барньє, чиї погляди з низки питань близькі до позицій Ле Пен.
Але ця конструкція спромоглася протриматися менше трьох місяців. Каменем спотикання стали ініціативи Барньє щодо скорочення бюджетного дефіциту, зростання податків та скорочення видатків. Проти цього очікувано виступили ліві сили у парламенті, до яких приєдналися й ультраправі. Барньє пішов на низку поступок, але Ле Пен висувала нові вимоги, зокрема, проведення щорічної індексації пенсій, від чого глава уряду категорично відмовився.
Його спроба провести рішення в обхід парламенту (французьке законодавство надає таку можливість) і стала приводом для голосування за вотум недовіри уряду, що автоматично призводить до його відставки.
Що буде після відставки уряду
У французькій системі влади президент може призначити главу уряду самостійно, для цього не потрібне голосування у парламенті. Водночас Національна асамблея більшістю голосів може відправити цей уряд у відставку.
За відсутності своєї більшості в парламенті Макрону буде дуже складно знайти кандидата в прем'єри, який погодиться обійняти цю посаду за таких умов, з ризиком у будь-який момент бути звільненим.
Кандидатуру самого Барньє Макрон теж шукав довго — між виборами та призначенням прем'єра минуло майже два місяці. Таким чином, швидше за все, в найближчому майбутньому Барньє та його міністри залишаться в ролі виконуючих обов'язки.
Виходом із ситуації теоретично могли б стати ще одні дострокові вибори, за підсумками яких вдалося сформувати більш стійку конструкцію влади. Але оскільки Макрон уже достроково розпустив парламент цього літа, згідно з конституцією, він не зможе ще раз піти на цей крок до літа-2025.
Таким чином, праворадикали Ле Пен можуть фактично взяти всю виконавчу владу в країні в заручники — щойно Макрон призначить нового прем'єра, спільно з лівими силами вони одразу відправлятимуть його у відставку.
Потенційно в цьому може полягати стратегія Ле Пен, головна мета якої — обійняти президентську посаду. Вона може підтримувати в країні політичний хаос, підштовхуючи Макрона до останнього можливого виходу з глухого кута — дострокової відставки (наступні президентські вибори у Франції заплановані аж на 2027 рік). І такі заклики вже звучать у праворадикальному та ліворадикальному середовищі. Втім, Макрон чітко заявив, що має намір доопрацювати свою каденцію до кінця.
Оголосити Макрону імпічмент, що опозиція вже намагалася зробити цієї осені, також нереально. Процедура імпічменту у Франції дуже складна і багатоетапна, але головне — для цього потрібно дві третини голосів депутатів і сенаторів, яких у лівих та праворадикалів не набирається.
Втім, хронічна політична криза у Франції — не єдиний можливий сценарій. Якщо соціологічні опитування покажуть Ле Пен, що штучне створення хаосу в країні не додає їй популярності, а навпаки, б'є по рейтингах, вона може зайняти більш конструктивну позицію і не відправляти у відставку кожен наступний уряд.
Або ж Макрон все-таки зможе порозумітися з лівими силами і призначити прем'єра, який може спиратися в тому числі і на них — тоді у Ле Пен із союзниками не вистачить голосів за вотуми недовіри.
У будь-якому разі французька держава зможе працювати за тимчасовим бюджетом і далі виконувати свої зобов'язання, у тому числі й зовнішні перед Україною. Але якщо політична криза у Франції затягнеться, президенту Макрону апріорі доведеться приділяти більше часу внутрішнім справам, ніж зовнішній політиці, зокрема підтримці України.
