У міру наближення 31 липня, терміну, коли
Євросоюз повинен вирішити питання продовження санкцій проти Росіїи, Москва намагається "вислужитися" перед своїми союзниками в ЄС. У п'ятницю, 27 травня, президент РФ Володимир Путін буде з візитом в Афінах, а в четвер у статті, опублікованій провідною грецькою газетою Kathimerini, він переконував у важливості Греції для Росії. Тим часом міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров в середу, 25 травня, здійснив поїздку в Будапешт, де він підкреслив важливість зв'язків Росії з Угорщиною.
Американська приватна розвідувально-аналітична компанія Stratfor розповіла про те, на які хитрощі йде Росія, щоб мати можливість впливати на рішення Європи, особливо в питанні санкцій. Звіт приватної розвідки США є в розпорядженні ONLINE.UA.
Обраний для поїздок лідерів РФ час так близько до вирішення Європейського союзу щодо санкцій невипадково. З моменту запровадження економічних обмежень проти Росії більше двох років тому Європейський союз одностайно голосував за їх продовження. Але з усіх членів ЄС Греція і Угорщина - одні з найбільш доброзичливих по відношенню до Росії країн. Будь-яка загроза одностайності Євросоюзу в майбутньому голосуванні, швидше за все, виходитиме від них. До того ж, під час візиту Лаврова угорські офіційні особи підтвердили свою позицію, що питання розширення санкцій не вирішено остаточно і буде предметом жвавого обговорення.
Незважаючи на різні гучні заяви, Європейський союз, швидше за все, не зніме і навіть не послабить санкції в липні. Якщо виключити будь-які несподівані досягнення або кризи, все вказує на ще одне одностайне подовження терміну їх дії, що глава Європейської ради Дональд Туск і голова закордонних справ ЄС Федеріка Могеріні підтвердили на цьому тижні. Проте не можна очікувати, що одностайність Європейського союзу з цього питання триватиме вічно: російські ЗМІ посилаються на анонімні джерела, які припускають, що блок може зняти або послабити обмеження в кінці цього року.
Тому в інтересах Росії шукати будь-які слабкі місця в Європі. І дипломатичні візити - не єдина тактика Росії для вирішення питання про санкції. Москва застосовує складний і багатогранний підхід в спробі вплинути на обговорення в ЄС цієї теми і на відносини Росії із Заходом в ширшому сенсі.
Візьмемо, наприклад, участь Росії в різних конфліктах по всій Євразії. Роль Москви на кожному з цих театрів військових дій суперечить інтересам Заходу в тій чи іншій формі. На сході України Москва підтримує бойовиків-сепаратистів, які виступають проти українських силовиків. У Сирії вона підтримує сили президента Башара Асада. У Нагірному Карабаху вона сприяє сутичкам між Вірменією і Азербайджаном - продає зброю кожній зі сторін, одночасно відмовляючись втручатися в конфлікт. Проте в результаті цього суперництва відбувається деяка взаємодія. Участь Росії в названих конфліктах відкрила інтенсивні дипломатичні переговори з західними країнами.
Криза в Україні є прекрасним прикладом. Росія зробила кілька жестів примирення у бік Києва і Заходу в останні тижні. У середу
українська льотчиця Надія Савченко була звільнена з російського полону
. Москва також дала зрозуміти на цьому тижні, що вона допустить присутність місії ОБСЄ на Донбасі. Незважаючи на кілька важливих застережень, що супроводжували ці сигнали до примирення, Москва, проте, продемонструвала готовність до переговорів з питань, які мають відношення до санкцій РФ. Крім того, Росія припинила авіаудари в Сирії, в усякому разі, тимчасово.
Інша область конкуренції, в якій Москва демонструє ознаки компромісу - це нарощування її військової могутності. За останні два роки Росія накопичувала військові сили і обладнання всередині і навколо кордонів Центральної та Східної Європи, так само як НАТО і Сполучені Штати нарощували свою власну військову присутність в цьому регіоні. Але нарощування призначене скоріше не для прямої військової конфронтації, - якої обидві сторони вважали за краще б уникнути, - а більше для посилення оборонної позиції обох сторін і впливу на прийняття рішень. Більш того, збільшення військової присутності може фактично стимулювати переговори між двома сторонами про скорочення озброєнь, такі, як переговори про контроль над озброєннями, які проходили в кінці радянського і раннього пострадянського періоду між Росією і Сполученими Штатами.
У багатьох областях - від дипломатичних візитів до переговорів по Україні та Сирії - Росія маневрує для досягнення своїх цілей, як в питанні санкцій, так і в її протистоянні з Заходом. Звичайно, маневри Москви не можуть гарантувати, що Європейський союз послабить свої обмеження щодо Росії. І, з розвитком політичної та економічної ситуації в РФ, її стратегія може змінитися. Проте Росія намагатиметься використовувати будь-який наявний шлях для формування рішення Європи.
