Було на межі зникнення. Середземне море ледь не пересохло. Що його врятувало

Олександр Петров

Джерело: Nature

Науковці з з Національного центру наукових досліджень у Францїі з'ясували, як близько 6 млн років тому Середземне море пережило Мессінську кризу солоності і ледь повністю не пересохло.

Головні тези:

Середземне море пережило Мессінську кризу благодаря колапсу Гібралтарської протоки та раптовому припливу води з Атлантичного океану.
Висока солоность моря призвела до масового вимирання деяких видів морського життя, але деякі екстремофільні організми вдалося вижити.
Стрімке випаровування води з Середземного моря вплинуло на клімат, тектонічну активність та екосистеми, що вказує на потенційні наслідки сучасних кліматичних змін.
Вивчаючи Мессінську кризу, вчені підкреслюють необхідність глобальної співпраці та сталого управління ресурсами для захисту природи та людського суспільства.
Історичні події, пов'язані з Мессінською кризою, демонструють важливість уроків минулого для вирішення екологічних викликів сьогодення.

Як Середзнемному морю вдалось пережити найбільшу кризу у своїй історії і зберегтись до наших днів

Однак вчених непокоїло питання, як за умов настільки швидкого зростання концентрації солоності близько 1 млн куб метрів солів за короткий час опустилось на дно.

У новому дослідженні французьких вчених підкреслюється, що перша стадія зростання солоності Середземного моря тривала близько 35 тис років, упродовж яких відкладення солі відбувались лише у східному Середземноморі'ї.

Це було пов'язано з обмеженням відтоку середземноморської води в Атлантику, в результаті чого на сході утворився басейн, заповнений соляним розчином, — підкреслюють дослідники.

Середземне море ледь повністю не пересохло — Середземне море

Однак протягом наступних 10 років відкладення солі почали з’являтись по всьому Середземномор'ю.

Швидке випаровування спричинило настільки різке зниження рівня моря — на 1,7-2,1 кілометра на сході і приблизно на 0,85 кілометра на заході — що Середземноморський басейн втратив до 70% свого загального об'єму води, — підкреслюється за результатами дослідження.

Однак такі монументальні зміни не залишились без наслідків.

Дослідники зазначають, що вивільнення тиску на земну кору провокувало численні виверження вулканів. Ці виверження, ймовірно, були реакцією на стрімку втрату води Середземним морем.

Настільки стрімке випаровування також вплинуло на тодішній клімат.

Ці результати вказують на краще розуміння не лише Мессінської кризи засолення, але й того, як екстремальні явища висихання можуть кардинально змінити екосистеми та клімат у глобальному масштабі. В останні моменти цієї кризи солоності рівень моря в Середземному морі був майже на кілометр нижчим за рівень Атлантичного океану. Ця екстремальна різниця призвела до остаточного руйнування Гібралтарської протоки, — підкреслюють дослідники.

Окрім цього настільки стрімке і масштабне зростання солоності Середземного моря створило серйозні проблеми для морського життя.

Більшість тодішніх морських організмів не могла існувати у настільки солоній воді, що призвело до масового вимирання окремих видів.

Проте є інформація, яка підтверджує те, що деякі екстремофільні організми, тобто ті, які можуть виживати у високосолоних середовищах, змогли вижити під час такого періоду.

Як Середземному морю вдалось відновитись

Колапс Гібралтарської протоки став воротами для Атлантичного океану, що повернувся до Середземного моря. Цей раптовий приплив води поклав край тривалому висиханню, наповнивши басейн Середземного моря і відновивши його рівень води, — підкреслюється у дослідженні.

Завдяки цій події стає зрозуміло, як швидкі геологічні та гідрологічні трансформації можуть спричинити каскадний вплив на клімат, екосистеми та навіть тектонічну активність.

Сучасні занепокоєння щодо підвищення температури, зміни характеру опадів і дефіциту води перегукуються з деякими кліматичними порушеннями, які, можливо, були відчутні під час кризи. Вивчаючи цю історичну подію, вчені підкреслюють важливість глобальної співпраці та сталого управління ресурсами для пом'якшення впливу екологічних викликів, що насуваються, як на природні системи, так і на людське суспільство, — підкреслюють автори дослідження.