БАТИЧ: «Баля розумів із півпогляду»

Фото с сайта www.sport.com.ua

Минуло понад 30 років із того часу, як молодіжна збірна СРСР здобула гучну перемогу на ЧС-77, а львівські вболівальники досі з гордістю згадують, що серед чемпіонів було двоє наших земляків. Це тодішні юні карпатівці — Григорій Батич і Андрій Баль, який був капітаном чемпіонів. Невдовзі після того тріумфу обидва стали гравцями основи львівського клубу. Сьогоднішній ювіляр зіграв за "Карпати" 134 поєдинки, забивши в них 20 голів (у вищій лізі за "Карпати" провів 12 матчів). У спортивній біографії Григорія Батича й виступи за СКА-"Карпати", "Ністру" (Кишинів, Молдова), "Закарпаття" (Ужгород).

— Пане Григорію, знаю, що дуже складною й трагічною є "біографія" вашої родини. Адже місцем вашого народження є місто Караганда, що в Казахстані...
— Так. Навіть наше справжнє прізвище — Батіг. Мій батько Іван з юних років боровся за волю й незалежність України в лавах УПА. Пережив муки й голод у тюрмах і концтаборах. Малописьменний слідчий НКВС неправильно записав його прізвище, а далі всі документи пішли під ним. Ось так батько, а за ним і ми стали Батичами, а не Батогами... До шостого класу я навчався в російськомовній школі в Караганді. Там і почав займатися дворовим футболом. У 1972 році нам дозволили повернутися на батьківщину. Тут ми з братом також змушені були навчатися в російськомовній школі, бо змалечку вчилися на цій мові. І ще я записався в ДЮСШ, де моїм тренером став Ярослав Канич.

— Як ви потрапили в "Карпати"?
— Я мав рекомендації в ленінградський "Зеніт". Але мій батько розповів про це наставнику львів’ян — легендарному Ернесту Юсту. Він сказав, що ніколи не дозволить цей перехід. Так я став гравцем "Карпат".

— Невдовзі до вас прийшли визнання й слава — після гучної перемоги молодіжної збірної СРСР на ЧС-77. Які спогади залишилися після тріумфу на стадіонах Тунісу?
— Дуже приємні. Ми з Андрієм Балем гідно представили західний регіон, "Карпати" у світі! Хоча зі мною трапилася там доволі прикра пригода. Після того, як я зіграв три поєдинки з п’яти, в мене стався напад апендициту. Там мені й зробили операцію, яку оплатила Федерація футболу СРСР.

— Чи оминули вас важкі травми?
— Ну ось бачите, як трапилося зі мною в Тунісі, наче й не травма, а все ж із гри вибув... А протягом кар’єри, окрім дитячих років, важких травм вдалося уникнути. У дитинстві мав переломи ключиці, ноги...

— Які матчі та голи в складі "Карпат" для вас найпам’ятніші?
— Було дуже багато матчів і голів, тому важко відразу дати точну відповідь. Із приємністю згадую два м’ячі у ворота армійців Хабаровська. А скільки емоцій викликав мій гол у ворота "Таврії" на останніх секундах гри! Адже він виявився переможним.

— З ким із карпатівців у вас була найкращою взаємодія під час поєдинків?
— Розумів із півпогляду Андрія Баля та Левка Броварського.

— А хто з тренерів мав найбільший вплив на вашу спортивну долю?
— Ярослав Канич, Ернест Юст, Борис Россихін, Леонід Шевченко з "Ністру".

— Виступи за "Ністру" — ще одна яскрава сторінка вашої футбольної біографії...
— Я, Василь Щербей, Ігор Мосора та Юрій Дубровний зробили все, щоб за один сезон молдавська команда пробилася у вищу лігу. Це був тріумфальний для всіх сезон. Ми набрали однакову кількість очок із тодішнім переможцем першої ліги — литовським "Жальгірісом", але забили найбільшу кількість м’ячів — 67. І з них на моєму рахунку було 25. Це був другий показник у лізі. У вищій лізі я також став найкращим бомбардиром нашої команди (5 м’ячів).

— Розкажіть, будь ласка, про свою сім’ю...
— На жаль, так трапилося, що я розлучився. Понад 15 років моя колишня дружина Ірина та донька Анна, якій зараз 22 роки, проживають в Австрії. Донька — спортсменка.

— Знаю, що зараз у вашому житті період, позначений "чорними смугами". Але ж 50 років — це ще не завершення життя, до виходу на пенсію ще довгих 10 років. У вас великий спортивний досвід, підкріплений званням майстра спорту міжнародного класу. Чи плануєте щось змінювати в своєму житті?
— Повірте, я дуже хочу вирватися з цих, як ви кажете, "чорних смуг"! Мрію повернутись у спорт уже як тренер. Сподіваюся на це, бо маю знання й досвід.


Источник: СПОРТ.com.ua Теги:
Новости других СМИ
Загрузка...